Стеляться тумани димкою густою,
І лютує вітер , наче очманів.
Плачуть , квилять чайки ,низько,над водою,
Чорний ворон кряче десь серед полів.
Скрипить яворина , і берізка плаче,
Верболози ронять листя край ріки...
Ой чого ж ти тужиш ,молодий козаче?,
Ой чого невтішні в голові думки?...
Вчора побратима снайпером убито...
Ми завжди з ним разом були , мов брати.
Як тепер без друга ? Як без нього жити?
Може моя черга вже за ним іти ?...
Скільки їх забрала та війна проклята,
Чи когось болить це , чи пече вогнем?
Лиш ридають рідні й Україна-Мати,
Й в серцях побратимів - вічний біль і щем.
Пам'ятайте ж хлопців , вони варті того,
Щоб за них молились й пам'ять берегли.
Не цурайтесь ж ,браття , усього святого,
То за нас із вами вони полягли.
То за нас із вами хлопці полягли. 
Дай, Боже, миру!
