Весну свою в роках вже заховала
І залишилася в осінньому житті.
Та враз сніжинкою зимовою упала
Ота неждана наша зустріч на путі.
І закружила білим танцем снігопаду
Та понесла мене у віхолі надій.
Раюю в сяйві зачарованого саду
І розсіваю ніжний подих своїх мрій.
А ти веди мене, веди своїм життям.
Хай білий цвіт рясніє спогадом в суцвітті.
Тобі весни своєї білий сад віддам
І стану вишенькою на зимовім вітті.
Рука в руці та через роки по стежині,
Де на шляху замрія наша в два крила.
Пливемо разом у зимовій хуртовині,
Любов вінчають піднебесні купола.
Кружляє долю білий танець снігопаду.
Несе життя сторінку віхола надій.
Зігрій кохання наше сяйвом зорепаду
У теплоті своїх весняно-ніжних мрій!
А ти веди мене, веди своїм життям.
Хай білий цвіт рясніє спогадом в суцвітті.
Тобі весни своєї білий сад віддам
І стану вишенькою на зимовім вітті.