« Memento mori...»
Невідворотність
Відлітають журавлики-мрії
у далеке минуле моє...
на майбутнє немає надії,
та зозуля усе ще кує.
Догораюче полум’я ватри
й досі жевріє з десятирічь.
Те, що буде, нічого не варте
без веселих і милих обличь.
І жалкую, що фото немає
у моєму архіві світлин...
а на часі – усе, що єднає,
це розмова на пару хвилин.
Ідемо по дорозі до краю...
І думки, і серця – в унісон,
поки є у кишені айфон...
і надія іще не вмирає,
поки чую або відчуваю
ритми пульсу і... пауза... сон...
