Старий Гермес схилив коліно,
Ідуть на смерть його сини…
Та ніби так, як того хтіли,
Нема ні смутку, ні вини…
Здійнявся порох Колізею…
Побиті й зрублені бійці.
Кричать прожерливі плебеї,
В гримасах люті на лиці.
Сьогодні було вдосталь крові,
Бо задоволена юрба.
Фракійці й Гали б’ють поклони…
Така вже доля для раба.
Колись вони гуляли лісом
Та були гордістю племен.
Тепер вони боролись з бісом.
Щоб знов зійти на постамент!
Яка то люди, була слава!?
То була кривда та ганьба!
Їх підкорила зла держава, —
Зробила з кожного раба!
Який там Рим!? — Ганчір’я з шовку
Отрута в келихах вина,
А по за очі — серце вовку,
Та крові, крові дотемна.
А ти стискай в долонях гладій,
Рубай на смерть свої братів.
Здіймайте ґвалт скажені люди,
Як та орда голодних псів…
Жбурни же хліба, цісар, крукам,
Нехай танцюють на крові!
Вони давно вже вмерли духом, —
Лишень їх тіні, ще живі.
Та де ж тепер та велич Риму, —
В крові на поросі арен?
Чи на кістках Єрусалиму,
На тлі розорених племен!?
Зникають в хмарах легіони,
На небі вже палахкотить.
На зашморг пояс Оріону,
Земля благає та дрижить…
Гладій або гладіус – короткий римський меч. Основна зброя легіонерів та гладіаторів.
Гарна поезія. Мудра в ній думка.Гладіаторські бої були ще тим жорстоким шоу. У деяких ще піднімається перо їх прославляти. Ганьба історії Римської імперії.
Не зовсім зрозумів про "синів Гермеса". Гермес - "персонаж" із давньогрецького пантеону, покровитель торгівлі та злодійства). Римський аналог - Меркурій. Та і "старий Гермес". Зазвичай, його зображували молодиком із хитрою усмішкою та таким же поглядом), інколи - зі зв'язаними руками (аби не вкрав чого). Відомо, що Гермес - це олімпійський брехун, злодій, гультіпака і перелюбник
Ви просто не уважно прочитали. На арену вишли гладіатори Фракійці і Гали. Перші були завойовані Клавдієм. Дионис, Артеміда, Гермес це основні фракійські боги. Гермес також був покровителем бійців, борців тощо… Отже старий тому, що на зміну прийшов Меркурій, який також є і покровителем гладіаторів. Схилив коліно тому, що завойований. Гермес тому, що проводжає своїх бійців фракійців тобіш рабів, які колись були вільними воїнами. До речі багато хто рахує, що Спартак теж був фракійцем та не прийняв римських богів молився своїм. Вибачте , що так закрутив у вірші, але така якась у мене думка була та й не хотів туди Меркурія тулити. Фракійці згодом були здебільш греки, а саме їхні воїни в античному світі рахувались
символом свободи(відносно), а от римські – символом тиранії.