* * *
Світає... Душу омиває
Цей свіжий ранку вітерець
І радість поряд з нами грає,
Як горобець ось живунець.
Берімо ж оптимізм життєвий –
Природа просить в гості нас.
Добродії, о люди, де ви?
Розкрились діти флори враз!
Чистяк весняний жовтим цвітом
Голубить бджіл, чарує зір,
Тут ціле поле первоцвітів,
Йдуть горицвіт й адоніс з гір.
Багато цвітні весни в серце
Нове народження несуть –
Вдихаємо в легені все це,
Які ж духмяні дні нас ждуть.
Ковіде – вільній, йди до себе!
То може нас чомусь навчив?
Що совість й правда нам в потребі,
Духовна ницість – суть причин.
29.03.2021р.
* * *
Светает... Душу омывает
Так свежий утра ветерок,
А радость рядышком играет,
Как воробьиный тенорок.
Заряд для жизни оптимизма –
Природа просит в гости нас,
Она опять открыла визу,
Ожили дети флоры враз!
Чистяк весенний желтым цветом
Ласкает пчел, зовёт мажор;
Здесь поле ярких первоцветов,
Адонис, горицвет льнут с гор.
Весна к нам радугою в сердце
Рожденье новое несёт –
Вдыхаем в легкие всё вместе,
Прекрасной сказки песня ждёт!
Ковид – иди к себе, свободен!
Чему то всё ж нас научил?
Без Правды, Совести ли годен?,
Да без духовность – суть причин.
29.03.2021 г.
Авторский перевод с укр.
