(із циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Цього́річ зустрілася з нею, того не чекавши,
Тією, що серцем хвилює, що млiє думками –
Квiтучою юнкою, вкотре про мене згадавши,
Завзято чаклує собою у ме́нi.
А з Вами? Чи трапилось з Вами?
Г.: Скажу Вам відверто, Маріє..
Цього́річ Весна обійшла стороною..
Чи в піджмурки грає,
Розминулась зі мною..
Чи, може, блукає по іншій дорозі...
Сніги не пускають, злякалась морозів...
А я все чекаю -
Не втрачаю надію:
Вона неодмінно загляне –
Зрадію!
Всміхнуся їй щиро,
Розкрию обійми -
Запрошу до серця
По́другу вірну!
А що Ви відчули, як зустрилися з Нею?
М.: Мов бли́скітка сонячна серце моє розітнула.
Знайшла відображення, в погляді мо́їм, промінням.
Зняла над землею, би в пахощах світу відчула
За спи́ною крила, убравши їх в сяйво цвітіння...
В думок шелестіння...
Г.: О, як мені, по́друго, все це знайомо!
Ті пахощі світу торкають, хвилюють,
Усю твою душу ураз набрунькують..
Й вона завесніє рясним первоцвітом...
Народжені мрії наповняться світлом...
В пташиних піснях, їх дзвінких переливах
Почуєш акорди...
Її легкі кроки...
М.: Ті кроки, в ажурні сліди, надземелля зашклило,
О, як не розбити б ту крихкість прозорості легку!
Крилато полину думками над Вічним Світилом,
Торкнуся Весни й босоніж помандрую далеко...
Неначе лелека...
Г.: І де б не ішла, –
У її життєдайних долонях
Зігріється серце,
Заквітнуть п'янкі почуття.
У барвистім вінку
По блакитно-зеленому світу
Йде Чаклунка- Весна
І дарує усім нам
Життя!
Марія Дребіт - Галина Химочка
28.03.2021. Португалія -Україна
фото з нету
