День, за днем як свіча згасала
Шукала бальзам для душі слова.
У віршах, як квіт воскресала
На землі , її тримає -висота.
Прагнула, ласки і любові
Бути, коханою і любити.
Щоб душу ніжили у слові
І дерево, щастя зростити.
Злітала ,немов пташка в небо
До сонечка, до місяця і зір.
Блаженства для душі так треба
І виливала, печаль на папір.
Пила, воду як спрагла земля
Краплю дощу із небесних джерел.
Слухала, мелодію скрипаля
Як шелестить листя у дерев.
Чекала весну , сонце зрання
Раділо серденько від співу птах.
Новий день посилав вітання
І благословляв , долю земний шлях.
Без плеча друга помирала
І без підтримки та й цілунку уст.
Мрії, в колисці дум колисала
Окриляла, мова птах златоуст.
Любила, музику і життя
Все, що створив руками Всевишній.
Солов'їну пісню , вишиття
Як у саду, цвіте біло вишня.
На землі, її тримає висота
Корінням вглиб проростає в небо.
Вона , така на мільйон одна
Пише , вірші... співає для тебе .
М .Чайківчанка.
З Вашого дозволу напишу кілька слів. До білого вірша і верлібру маю деяке упередження,викликане відсутністю чіткого ритму.Проте,читаючи Ваші поезії, переконуюся в протилежному. Пишіть у Вас дуже чудово це виходить. Гарні метафори, порівняння, і все це йде з глибини душі.Дякую!
Я поет , від Бога . пишу, те, що відчуваю. Не підстроююсь під когось, щоб комусь догодити. Хай критикує хто хоче .ГОЛОВНЕ ЩО ПЛАГІАТОРІВ У КЛУБІ ЯК МАКУ У ЖИТАХ БЕРУТЬ ІДЕЇ КОПІЮЮТЬ ВІРШІ І ЗА НИМИ СТОЇТЬ ЧОРНА СИЛА І НІХТО НІ КЕРІВНИЦТВО КЛУБУ НІ ТІ ЩО ЛЮБЛЯТЬ ПРАВДУ НА НИХ НЕ ВПЛИНУТЬ ВОНИ ЗНАЮТЬ СВОЄ НАВЧИЛИСЬ ПІДІБРАТИ ГАРНІ РИМИ І ПИСАТИ КОПІЇ ЧУЖИХ ВІРШІВ ВСІХ ХТОСЬ КОГОСЬ НАДИХАЄ АЛЕ ТО ТРЕБА ''МУДРОСТІ ''ЩОСЬ СКОПІЮВАТИ ВІРША ВІД КОГОСЬ . ЩЕ Й ЗВАТИСЬ НАРОДНИМ СПІВЦЕМ
ЩЕ Й ЗВАТИСЬ НАРОДНИМ СПІВЦЕМ
