( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Сьогоднi Вас запрошую на чай...
Ось, двi пiа́ли на святнíм обрусi,
Лимон та мед; усе, як зазвичай,
Лиш при розмовi не буде матусi...
Н.: Полине наша бесіда сумна,
Схолоне чай у щирій тій розмові...
Так порожньо... Матусі вже нема.
І як тепер нам без її любові?
М.: Вона ж отут, вiдчуйте її трем
У теплiм вiтрi, шелестiннi листя...
Вдихнiть - вона запахла чебрецем...
Погляньте в небо - це вона iмлиста...
Н.: Так хочеться поринути на мить
У сни, коли вона іще із нами,
Коли ми разом всі
(так серденько щемить),
Зігріті ласкою, любов'ю мами...
М.: Матуся в краплях ранньої роси,
У співі птахів, в сяєві проміння...
На мить пішла у іншії часи,
Зігрівши чаєм плід свого коріння...
Н.: Вслухатимусь у звуки й голоси,
Які буду із трепетом вдихати
З надією, що хоче донести
Мені привіт моя кохана мати.
М.: З жадобою за кожним звуком йдіть,
За тих вібрацій хвилями тонкими.
Вбирайте тембру схожого політ
В словах невмисних, сказаних чужими.
Н.: Відчую маму в сонячнім теплі,
Почую голос в кличі журавлинім...
Немає мами тут, на цій землі -
Навічно в серці житиме віднині.
М.: Вона у всьому та ні в чім вона.
Відбулась духом за Законом Божим.
Така далека і така близька
Ввійшла у погляд, що так з Вашим схожий.
Н.: З молитвою до Господа спішу,
За неї, рідну, хочу попросити,
Щоб душу її люблячу, благу
В саду Едемському навічно оселити.
Марiя Дребiт - Надiя Барановська
17.03.2021 Португалiя
фото з нету
гарний вірш про маму
