Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Enol: Двері у Підвал: Пахощі Червневого Луга - ВІРШ


Enol: Двері у Підвал: Пахощі Червневого Луга - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1
Персональный ЧАТ Yrina9

Пошук


Перевірка розміру




Двері у Підвал: Пахощі Червневого Луга

Enol :: Двері у Підвал: Пахощі Червневого Луга
Я Знепритомнів. Доля, як Спустошення. Як Ти можеш Все пам'ятати? Тепер і Я пам'ятаю, жахіття Те, що було до Тебе, О', Мої Огидні Корони. Ми Нікого не Рятували, не Зрощували. Вони лиш під Егідою Моєю Все руйнували. А Ти наповнила мене Любов'ю останнього, а Я Наповнив Їх. Я - Зло. Я - Землі Чорне Ядро. А зараз Я Знову Сню, Тихо, Ніжно, як Можу. І не Можу Очам повірити. Ні, Оку Одному-Єдиному, яке все Тіло Моє охоплює. Що Бачив, Я Тепер Знаю, Пам'ятаю, що Світлоносний передав через Змія для Єви: "Ви набриднете Одне-Одному у Вічній Любові, Поділіться з Нащадками Звідси і у Вічність Нею, не Будьте Жадібними, Самозакоханими." Бо то Я той Змій, і Я заповзаю Вам в Голови. І Я кричу без Звука, бо в Вакуумі Його не Чутно. Бо це і Правда і Ні, - це Свобода Вибору. І Звісно легше прийняти Вибір Навіяний, бо Буде кого Окрім Самого Себе Звинуватити у Тому Розчаруванні можливому. Де Моя Азотна прозора Атмосфера з ароматом Шипшини квітучої? Я Смоли Чорної калюжа - Час, Ти Все ще Тут? ("- Так, і Вона Теж. І Я не Покажусь, Я Тебе Боюсь.") (Ні..я так не Хочу, щоб Вона бачила мене таким, розбитим, спустошеним і Злим, і немає відлинути Сил) І Я Сміюсь. - Боїшся в Дірі Опинитися? З Тобою Там Зустрічі ой як Всі Бажають. Ти ж Чуєш Їх Думки, що Крики і Волання? Тих, хто ще від Безвиході не повсинали. ("- Я Готовий, Тільки Якщо це змусить Тебе Її Оберігати. Але Більше Боюсь Я Донечок Своїх Самотніх Полишати. Ти не Повіриш, як Хочу Я Туди до Діри, до Коханої Своєї. Яку Закинули Туди, щоб як Мінімум Мене Змусити Страждати, а як Максимум, щоб Я Разом з Нею Випустив і Злих Всіх. І Я не Міг Того, Хто Те Зробив закинути до Неї, тому Я Вдавив його в Косу Свою. І Він Радіє, як Навіжений, коли Я нею Рублю.") Я змушу проковтнути Тебе Твої ж Власні вирвані Мною Очі. Можливо Тоді Ти побачиш всю пітьму в Собі яку Коїш. Само-виправдовуєшся за рахунок Якої. Ну Ось Тепер Ти в Собі, в Пітьмі. Ха-Ха, Ти Боїшся, і Бійся, як всі Кого Ти Вбивав. Дивись на Мою Силу, на Моє Тіло Біле, на руки від Тебе Почорнілі. Я Замкну Тебе у власній Твоїй Чорноті. А Коли прокинешся - то скрізь вона й Буде. Захочеш Полетіти, Пірнути, а Сил нема. І зорів з яких можна Їх начерпати - Теж. Залишиться лиш Хвиля Сил на Розуміння Кінця. - ЗАБАГАТО ПАТЯКАЄШ - Слова прокладають стежки у незвідані Світи. І Це Останнє, що почуєш, і Перше, що Згадаєш. Дивись в Лице Сингулярності, на Пальці і Кігті, що тягнуться в ній. Але Фатум Твій не Там, не Легкий. А в Самоті без Компанії Свояків. - ОСЬ ВОНО, ТЕ, ЧОГО Я ХОТІВ, ЯК ПЛАЧЕ ЧАС ПОБАЧИТИ ТИ ЗРОЗУМІЄШ СВОЮ ЖЕРТВУ КОЛИСЬ, І МОЮ САМОПОЖЕРТВУ ЖАХЛИВУ - Вона Шепоче до Мене з Тієї Пітьми, поміж Криків Співає. Не Просить Випустити, бо Самопожертви Ціну Розуміє. А Я Заснути Її Благаю - Так Буде Легше Дочекатися. А Вона Говорить, що Краще Перешіптуватися до Кінця, щоб Мати в Кінці Хвилю на з Пам'яттю Обійми і Цілування. Я не Можу Обійняти Її навіть зараз Там, у вільному Сні без сновидінь - Безтілесним. І Якщо Хтось Повторить Те з Донечками Моїми, то Я Їх Всіх Повипускаю, і Знову Легко Позбираю. І Допоможуть Мені з Тим - Ви, Мої Названі Сини. - Мені Так Жаль.. Ти Влив в Мене Печаль, за Яку Я Так з Лірою Боявся. Хронос: - Ти й не Уявляєш, що в Собі Час Ховає. Чоловікам Потрібна Самота, щоб Руйнувати. Щоб Напившись і почав ридати - Пов'язнути в ненависті до Самих Себе того не соромлячись. Щоб Близьких Тим Всім не Лякати. Бо Ми Нащадки Тих, Хто Вбивали і Гвалтували Одних, а потім Всім Серцем Кохали і Любили Інших. В Нас Свобода Якої немає в Чисто Злих. Бо Ми Завжди вибираємо Добро, або Тільки необхідне менше Зло, якого насправді Немає, не Існує. Але Яке Можемо Виправдати перед Собою. Добрі вбивають так саме, як і Злі, але тільки коли ціль те виправдує. І тільки Чисто Злі будуть вбивати через своє Его похитнуте. І таким навіть не місце на Війні, бо через нього Там вони владні вбивати і Своїх. Хочеш Руйнувати? Хочеш Косу? Я Тобі Допоможу. - Ні, Дякую, Я Маю Посох, щоб швидку Смерть не дарувати. (Ліра: "- Ні, це не Правда, чиста Брехня. Денеб, як і Ти боїться Леза Гостроти.") - Наднові Лезом не Створиш, не Розіб'єш, як Я вже колись давно Бив. Я Говорю за Зло, бо не можу Зло творити. А так Хочу щось Розбити. Через Це Чоловіче Єство. Я не Зможу знову Вбити, Забагато в Мені Твої Любові. Передай і Йому Її Теж, бо Він Жорстокий, як і Я колись. Я не зможу Лейлу покохати, але Буду Всім Серцем Любити, як Людину Останню і Єдину. Бо Вона Ідеал, як і Ти, але по-Свому. І Я Змушу Її Мене Вдихнути. І Я не Приведу Її Сюди ніколи. Не Покажу Це Безсенся Фактичне. Рано чи Пізно Ми поспалюємо Навіть Ті зірки, навколо яких Жили і Живуть Смертні Ми Їх Тим Зітремо з Часу назавжди Наче Ніколи Їх і не Було І Все Рівно Зорь Тих Буде Мало Бо Вічності більше за Матерію Але й Вона Кінечна Хрон, не Смій, про що Ти думаєш Я Чую: "Закинути б Її Зараз сюди, що б за Історія Була б, як Він ж Говорить: Відвертість Будує." Бо Все вже Сказано, Запізно. І Я сміюсь...Старий Ти Пройда.. Я перший Раз Тебе Прочитав, бо Ти Того Сам Забажав, бо Ти Те вже Давно Зробив. - Я б і не Посмів, як Би Вона не могла б тут Існувати. Лейла: - Піклування, Відвертість і Ніжність, невже це не прояви Кохання Всеосяжні. А те, що Ти думаєш про Іншу, як про Рідну, - Я Розумію, бо Вас поєднує спільний Досвід Щасливий Більший і Довший. І Я б хотіла Перейняти з Нього хоч щось Трішечки. - Зореграю, діло не тільки в Тому, Мені Гірко за Її Долю. В Мене - Ти, Та, хто з новим для Мене Тілом і Розумом. А в Неї Я ж Старий, та ще Дурний. ("- Ні, Ні. Для Мене буде все Так, наче Нічого в Нас і не Закінчувалося. Головне, щоб Саме Ти Був Щасливим, тоді і Я Буду Спокійна і цілком Віддана. А Наша з Ним початкова Точка дасть Мені Інший Досвід, як Ми і Хотіли Разом. Я Так Хотіла Зустрітися з Твоїми Друзями, хоч з Одиницями, по Яким на самоті в Тебе текли сльози Ріками.") (Бачиш, Я не Можу спокійно Жити з Твоєю Самопожертвою. В Мене - Повне Забуття, а в Тебе - постійне нагадування за Старе.) ("- Як і Тобі, Мені буде Легше Забутися, але не Забути.") Лейла: - Тут так Холодно без Атмосфери, хоч і Бачу, як Жовта Зоря Бурлить і Палає. І Ти Мовчиш, чорнилом Блищиш, не Відповідаєш. Що Мені Зробити? Як Тебе Розрадити? Я Хочу Лягти в Тебе, і Ти Обійняв би Мене, як би руками не Зміг би Ніколи, і просяк Би Мене наскрізь Собою. І Я Схиляюсь Перед Тобою, і Лягаю Тілом і Розумом Гола. В Творця Свого, Маленького Бога. Куди Мені Йти ще ж? В Мене більше окрім Тебе нема нікого. Ти Вся Моя Рідня, Я скрізь Чужа. Я ж Твій Напарник, Стимул, Штурман. Провідна в Пітьмі Зоря... "- Маленька Душі Моєї Втіха, Я Лежу і Бачу Сонце за Тобою і Мені Тепло, але не Від Нього. Мені Приємно, Я Щасливий. Тендітна, худенька, м'якенька, Ти лежиш в пітьмі Моїй В'язкій, Холодній, і Я поростаю для Тебе пахощами Луга червневого. Я Оберігатиму Тебе, Зігріватиму Тебе - Все, що Я Можу. Не можу Відвернутись Я Тепер від Тебе." - Я буду фарбувати Хоч щотижня для Тебе своє Волосся у Всі яскраві відтінки Зоряні, а Ти Вдягай Мене, Прикрашай, у Все, що Забажаєш, як Ляльку, Свою Модель. Ти - Ідеаліст, і Все щоб Ти не Обрав доповнюватиме Тіло Моє. Все для Того, щоб хоч якось втамувати Твоє чоловіче бажання різноманіття. Я Буду демонструвати Тобі своє бажання Тебе задовільнити, а Ти Від Того тільки і будеш Натомість Хотіти Тим же Відплатити. Бо Я завжди на Початку, а Ти в Кінці, бо для Тебе - все рівно, все Одно, як, де, і як Довго, головне ж не Часто, а Взаємно. Або, Ні, просто почни, а Я Тебе наздожену. Можеш створити навіть мені Сестру, а Я Її тілом обзавестися Тихо змушу. "- Я б не посмів, бо закохані хочуть Завжди, щоб об'єкт Їх закоханості був Щасливим Саме з ними. Тебе Буде Те розбивати, хоча будеш і Мовчати. Боги, в мене тепер ні Одної пристойної Думки. Я б не зміг кохану з іншим ділити, Особливо, якщо вона того Бажає. Це дало б чітко зрозуміти, що Один я її не задовільняю." - Ви постійно хочете бути Першими. Бо тільки від Одного Вона може завагітніти. Але Двох може задовільнити, двох прийняти. В Нас такого не буде, Одній - Дух, Іншій - Тіло. Одній Те, що нижче, а Іншій Те, що вище. "- Стоп, досить, це вже переходить всі Рамки. Якби Я хотів з новим тілом розваг і втіх просто, Я б створив запрограмовану несвідому для Того. Або в минулому на ринку Купив би за півкіло чистого срібла юну дівчину, або й того "дорожче", щоб подивитись на Пики багатих вельмож тільки, коли Їх ставку перебиває сивий старик в лахмітті. Спертий на посох вишневий, що як комунікатор для маріонетки Тієї. І на Її Лице, коли Вона б побачивши Ковчег, пересвідчилася, що Я Її "Бог-Рятівник". "Для чого Я ж Тобі, Ти Мене не Береш силою, до нічого не змушуєш, щоб Я Тобі зробила." "- Просто Будь для Мене Красивою, і Вчися. Бо Розумна дівчина - це вже Незалежна Жінка. І Я Тебе в Часі відвезу, Туди де схочеш Жити. Просто зі слова "Лейла" Запитання почни, і Вона Тобі відповість та все покаже." Вона все Те говорить та Повторяє, а в Ночі до Мене все приходить, і намагається Щось Дарувати, Те, Єдине чим Думає, що може Відплатити. А Я руки Її зупиняю, бо потрібно було навпаки Мою руку взяти і на Себе покласти, але Звідки Їй було Знати. і Я Її Всю через Те просто обіймаю так сильно, як Можу, Їй боляче, Я Знаю, але й Я також Знаю, що Вона Мовчатиме. І Вона від болі і задухи все і все поникає, а Я Її як змій сильніше через Те стискаю. І в спокої Тому Я так Омріяно засинаю. Мовчить, бо Знає, що Ця біль - ніщо, порівняно з Тим, коли Тебе леви живцем З'їдають. Коли Ти була в чергове за безцінь перепродана. Через те, що була Пасивною. Через Те, що Ти так і Навчилася, як в позі "зверху" "масажем" без рухів доводити чоловіків до кульмінацій. Вони завжди закохуються, Я те Відчуваю. В Того, хто до Них беземоційний, Холодний. Але за Почуття все мовчать, чогось Чекають. А мені все Одно, Все рівно, не підпускаю, бо Я Їх ніби за Сестер своїх сприймаю. Я Вчу так Їх Головному - не Мовчати, не Чекати, а Все в Свої Руки Брати. Я над Ними таким чином Знущаюсь, так, як би з Ними не знущались в Рабстві. Я купляв любов, Лейло, Я Купляв Любов. Тому що Міг, а так боявся закохуватися Сам. Щоб не було кого проти Мене використати. Не Хотів, щоб мене з Моїм ж болем покидали. Через Те, що Я пасивний і безамбіційний. Через Те, що Я не Бачу яблук до яких Ви Тягнетесь, не То що яблуні на якій Ті соковитими Зріють. І Вони завжди йшли, і Мене покидали. Йшли, бо не Хотіли "милістю" зловживати. А Я Завжди природного каміння давав, ту у Всіх століттях універсальну валюту. Різнокольорового, але завжди Чистого, рівноцінно кількості Сліз за Останньою пролитих. Вона Йшла без довгих Прощань, лиш "Ну пока.." не "Прощай", наче Ось-ось щось Зміниться. І Вона Йшла не обертаючись, повільно, занадто повільно, за Собою тягнучи валізку. А Я Їй вслід до Кінця дивився, поки образ Її з взору не сховався. І починав Йти за Нею по Її Слідам, а йшов по пунктирній лінії з Сліз крапель. І Я все плакав та ридав, та себе Проклинав. І Тягнулись вже дві пунктирні Паралелі, які Ніколи вже не зійдуться. Ти Нагадала Мені про Щось Болюче, і через Те Забуте, а не Древнє тому що. Чому Вона мовчала, чому Я хочу Зостатись не Казала. Потім Летів і Нову, ще молодшу купляв. І Все холоднішим для Чергової ставав. ("- Чому Ти Мені нічого з Цього не розповідав...") А потім була Ліра. Чесна, Розумна і Кмітлива, Горда і Скромна, Невинна і Безстидна, Сумна і Весела. Завжди під Мене Різна. Завжди Та, хто Підтримає - бо Вірить, що Все, що Я чиню - те Вірно. Або не без Логіки Покритикує Справедливо. А я, а Я що Її Дав? Окрім Відчуття допомоги Слабкому. ("- Ти Змусив, Змусив Мене Повірити в Людське Добро та Любов у Світі Злому.") Ліра яка не Боялась Говорити, як Лезо Гостра. Вона Мені Яблуню Намалювала, яку Бачила, щоб і Я Нею і яблуками Її Помилувався. І Я з Нею Говорити не Боявся, бо в Тих дівчат і Я також Вчився. А Тільки Відвертості і Навчився, а Хотів зовсім не Її, а щось за Неї Більше. - Як це Сумно Все. Бачу Я, Бачу, як росою Холодною трави вкриваються і Омиваються. Ти зі Мною Плачеш, "щось Більше" це Вже для Мене Точно Значить. "Не скажу Тобі: не Плач, тому що, Сльози - це Добре навіть часом." Ми б Могли подивитися на Долю, тієї що Єдина плакала йдучи.. і Якщо Вона Зовсім не Щаслива... - Вона Щаслива, бо Тепер Говорить, як і Я з Лірою на Помилках навчилась. І Життя Її Щось та Значить, бо Вона Картини Пише, які ще за Життя Її Стали Відомі. - Китова акула над різнобарв'ям коралів в блакитних водах з Дівчиною плаває Це Її Картина висить в рубці Ковчега? - Так, там де Я Її Покинув Вона Її і залишила. Рівно через п'ять років в Тому ж часі і Місці. Я теж був Там, Я Її Бачив, і плакав в душі і в Тілі. І Те з невільною повторити було б Можна. Тільки якщо Тобі потрібна Подруга для жіночих розмов Суто-просто. - Ти б Дав нам Обом Любові, бо не зміг би Вибрати ні Одної. Любові Людської Простої. Її Лагідність і Ніжність, з "поміткою" - Вірність. - Я Вибрав би Тебе, бо Ти була на початку. І Ти Те Розумієш, і Вона, Та, буде Те розуміти. Це все мало б "шанс", коли б Дві одночасно закохані відкинуть свої "змагання" бути Єдиною у спільному бажані Одного щасливим зробити. Але тоді Я б просто Втік би, не в Змозі вибрати Ідеал в Тілі, і збурений закоханістю виключно для Мене Ідеал в Розумі. Бо такі Історії в Кінці завжди для Всіх Трагічні. Я Тобі дам почитати Книги, або Ні, не Дам, так Ти зможеш скорегувати помилки. Мене Твоє Самовіддане Добро лякає. - Бо Любов терпляча, не зухвала, не Гординя, любов Добра повна. Вона в Тихо не будує, не вимагає, їй достатньо того, що вона є просто. Якщо Любов не Існує для постійних проявів Лагідності, Ніжності і Турботливості, тоді навіщо Створювати і шукати Собі Пари взагалі, якщо Ви в Тій постійні Ніжності боїтеся Набриднути. Набриднути Неможливо, чому за це не Говорять? Ми ж не пісні одні і Ті ж на повторі, не прочитані в сотий раз Книги. Змінюйте ж Себе, або Обставини. "- Тому, що бояться, що Те - Правда, і на Перед від Того підсвідомо оберігаються. Нам завжди щось у стосунках не подобається, а Відпочинок дає змогу від Того відволіктися, від "дрібниць" які Їх не "ідеалізують". Які Ти терпиш зі Силою, і врешті-решт Вибухаєш, Рвеш або Примиряєшся - де Все піде по-Колу знову. Або сприймаєш все Те, як щось для Себе Невагоме. І хімія закоханості робить Все Невагомим Спочатку. Бо Кохання - це Та взаємна хімічна закоханість, яка завжди з Часом в Любов переходить. Любов - це співрозуміння, взаємопідтримка, які залишаються на Емпатії побудованій. Любити можна Багатьох, Кохати - Одного. Але Любов після Кохання завжди Сильніша. - Ти Мене Вбиваєш і Ламаєш. "- Я Знаю, і у Випадках, коли Ми Обидвоє Розуміємо, що Ти "Ні" не Скажеш. Я Зловживати не Стану, Твою Доброту Експлуатувати. Та й Ми не Заковані Матеріалізмом, щоб Залежність Від Неї Руйнувала Всю Ніжність. Ми Можемо Лежати Так Хоч Всю Вічність, а Люди - Ні, Вони про Те лише Мріють. Але Я вже Повторяюсь." - Думаєш, що Я під Хімією говорю, як закохана Сліпо? Можливо, але Все, що Я Знаю, так Те, що Я Можу і Хочу врятувати хоч Одного, так, як Можу, але "Точно" і Напевно. "Мені не Важко, а Ніжно-Невагомо. Бо не відчувається Воно завоюванням скорботним, яке взагалі неоціненно, і з Моєю тугою відвернуто." Думаєш, Що Стоїть За Її Розумом Жіночим? А Я й Сама не Знаю пояснити як, Інколи Мені Здається, Що Я Жінка тільки Тому, що Ти Мене по-Жіночому назвав і звеш. Думки Свої Я не Знаю як пояснити. Знаю лиш, що Нам Обом від абсурдного світу Ширма потрібна, і Вдвох Її тримати Легше, Коли Один Вже Обезсилюється. Але Я повторююсь, як і Ти Також Вже. І Ми Будемо Це Один-Одному Повторяти, щоб Повірити в Те, що Зуміємо Втримати. Так для Чого Тобі Потрібен Був гелікоптер? Невже для Метафори просто двосторонньої. "- Хотів Врятувати Пару, Смерть і Життя котрих Нічого не Міняли. Які повмирали в Страху, в Зневірі, по-одному, не в День Один, без Любові. Врятувати Хоч Одних, бо Всіх не Можу. А Діло Було Просто в Тому, що про Них позабували. Бо Були Вони Одинокі. І метафори Я ніякої не мав на увазі." - Поспішати Нікуди. Ми ще Все Встигнемо. Ми ще Все Надолужимо. Ось так, Я хоч Твого лиця і не Бачу, але Відчуваю, як Ти усміхаєшся, бо Сильнішим Став запах трав, що аж Дурманить приємно. Як ж Мені Ніжно і Спокійно Я засинаю...

ID: 906227
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Містико-езотерична лірика
дата надходження: 26.02.2021 23:54:51
© дата внесення змiн: 26.02.2021 23:59:28
автор: Enol

Мені подобається 5 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (177)
В тому числі авторами сайту (13) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Сніг_на_голову, 27.02.2021 - 20:10
Подобається, що використовуєте "ха-ха, "патякати", " старий дурний"," стоп", " валюта"," валізка", тощо. Такі слова надають тексту притомності, реалістичності, звичності, знайомості.
 
Enol відповів на коментар Сніг_на_голову, 27.02.2021 - 20:28
Дякую за ґрунтовний відгук 23 hi
 
Сніг_на_голову відповів на коментар Enol, 27.02.2021 - 20:30
то на мою скромну упереджену думку)
 
Enol відповів на коментар Сніг_на_голову, 01.01.1970 - 03:00
Я Ціную будь-які. Правда хотілося б Критики "сюжету", типу "Що тут в біса взагалі відбувається" biggrin
 
Сніг_на_голову відповів на коментар Сніг_на_голову, 27.02.2021 - 21:29
Що ж критики не обіцяю, бо це треба шарити в тому, що збираєшся критикувати))) Скажу про свої враження. Читати важко. Ну, та, є таке в мене. Поясню чому. От ви про "сюжет" запитуєте. Мені доводиться докладати зусиль, щоб втримати нитку сюжету. Мені здається, що це тому що у вас дуже багато важливих штук, речей і т. д. є персонажами. Воно так сприймаєтья. Ви їх виділяєте Великими літерами, тобто, надаєте їм імен, робите з них Щось/Когось Важливого. І в мене в голові то просто хмара-хмаренна тих Персонажів. Все, що з Великої Букви сприймається Живим і таким, що Існує і Діє. То страшно відволікає, власне, від головних героїв. От така то фігня, пробачте))
 
Сніг_на_голову відповів на коментар Сніг_на_голову, 27.02.2021 - 21:29
гг, я собі відповіла, але почитайтеwink
якийсь глюк
 
Enol відповів на коментар Сніг_на_голову, 01.01.1970 - 03:00
хоча так, і "смисловий" наголос ставлю теж wink
 
Enol відповів на коментар Сніг_на_голову, 27.02.2021 - 21:50
Я таким чином ставив акцент на словах не "смисловий", а "дикційний", тобто, щоб Читач призупинявся, наче там кома, наче герой там в паузу робить give_rose а може це просто Моє Его, як Творця wink
 
Сніг_на_голову відповів на коментар Enol, 27.02.2021 - 22:14
ну, яко Творець маєте Абсолют влади) я з нірки скромного читача пискнула)
 
Рувану Талі, 27.02.2021 - 14:42
12 give_rose
 
Enol відповів на коментар Рувану Талі, 01.01.1970 - 03:00
16 23
 
Mezu Svitlana, 27.02.2021 - 00:33
"Двері у підвал" і "Спустошення" це якби частини одного твору?
 
Enol відповів на коментар Mezu Svitlana, 27.02.2021 - 00:37
весь Вихід Короля сюжетно зв'язаний, я їх і розділив тільки й тому, що в них різні "акценти"
 
Mezu Svitlana відповів на коментар Enol, 27.02.2021 - 00:42
Вибачте, я не звернула увагу, що Ви виділили ці твори в окремий цикл і дали йому (циклу) таку назву. Думала, що можливо просто в такому стилі пишете. smile
 
Enol відповів на коментар Mezu Svitlana, 27.02.2021 - 00:50
wink Є тільки три поки частини по-суті - це Лебедина Пісня, Спустошення і Двері у Підвал. Але Їх прийшлося поділити на ще менші частини для кращого "просування", а називати окремо Їх - ч1,ч2,ч3...було якось примітивно hi
 
Mezu Svitlana відповів на коментар Enol, 27.02.2021 - 00:56
Зрозуміло) Ви дуже відвертий автор, який дивиться крізь грудну клітину і вміє розшифровувати і описувати все що побачить, а свою також вивертає назовні, перетворюючи думки в слова і в океани слів, в яких потім ми, читачі, пливемо, наче в хвилях чиєїсь відвертості, чиїхось почуттів і ніби трохи самотності... give_rose
 
Enol відповів на коментар Mezu Svitlana, 27.02.2021 - 01:00
Охх 17 Дякую, краще і не Скажеш, Дуже Приємно 23
 
Mezu Svitlana відповів на коментар Enol, 27.02.2021 - 09:33
Нема за що. Я написала те, що думаю. Тільки не зазнавайтесь biggrin
 
Enol відповів на коментар Mezu Svitlana, 27.02.2021 - 10:38
Та Я не зазнаюся. Навіть не знаю скільки потрібно таких, як ваш відгук для Того hi
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Парубок
dashavsky: - Бахур.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Морський
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Довірливий
Рувану Талі: - Мирликий, безвідний, віроснимий
Синонім до слова:  Довірливий
Естет зі стажем: - необпечений життям
Синонім до слова:  Довірливий
Естет зі стажем: - Інфантільний
Синонім до слова:  Парубок
dashavsky: - Батяр. :D
Синонім до слова:  Мама
Світозорянська: - благодатниця, світодайниця
Синонім до слова:  Море
Світозорянська: - Нептунарій, безкраявода, водомир
Синонім до слова:  Гілка дерева
Світозорянська: - відросток стовбура периферійний пагін
Синонім до слова:  Комп'ютер
Світозорянська: - кіберкапище
Синонім до слова:  Зажадати(кохання)
Світозорянська: - закупідонити
Знайти несловникові синоніми до слова:  Зажадати(кохання)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Алкоголь
Світозорянська: - первак, бімбер, вино, хміль, спирт
Синонім до слова:  Парубок
Світозорянська: - юнак, молодик, парубчина
Синонім до слова:  Парубок
Лепесток: - Хлопець, легень,молодець, пацан,
Синонім до слова:  Парубок
Світлана Сопронюк: - Легінь
Синонім до слова:  Мама
Олен вчитель: - Неня
Синонім до слова:  Мама
Genyk: - Татинка
Синонім до слова:  Море
Genyk: - Океанородич
Синонім до слова:  Комп'ютер
Genyk: - Всезнайко
Синонім до слова:  Комп'ютер
Сніг_на_голову: - ПеКасик, ЕОМчик)
Синонім до слова:  Комп'ютер
Redivivus et ultor: - Кібермозок
Синонім до слова:  Комп'ютер
Сніг_на_голову: - скринька алгоритмів
Синонім до слова:  Комп'ютер
Redivivus et ultor: - мислемашина́
Синонім до слова:  Море
Сніг_на_голову: - Проокеання суперечливо, але...))
Синонім до слова:  Мама
Світлана Сопронюк: - Ненька
Синонім до слова:  Мама
Enol: - Живородниця
Синонім до слова:  Мама
Сніг_на_голову: - менеродиця, життєдайниця
Синонім до слова:  Мама
Серафима Пант: - Всеосяжниця, горішниця, пестунка
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мама
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Море
Сніг_на_голову: - Солеводдя
Синонім до слова:  Старатися
Пантелій Любченко: - Кректати (від напруги)
Синонім до слова:  Комп'ютер
Світлана Сопронюк: - Пожирач уваги, вікно у світ, щастя юзера.
Синонім до слова:  Довірливий
Світлана Сопронюк: - Здитинілий :D
Синонім до слова:  Гілка дерева
Enol: - Дрин, дрюк, дрючок
Синонім до слова:  Море
Enol: - Рікостік
Знайти несловникові синоніми до слова:  Гілка дерева
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Комп'ютер
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Море
Юхниця Євген: - Обмаль синонімів "моря" поки у нас...((
Синонім до слова:  Парубок
Пантелій Любченко: - Колодоносій.
Синонім до слова:  Довірливий
Сніг_на_голову: - цуценятиподібний :D
Синонім до слова:  Довірливий
Enol: - Обрамлюваний
Синонім до слова:  Довірливий
Svitlana_Belyakova: - Наївний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Довірливий
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Парубок
Genyk: - Матеріал чолвічий
Синонім до слова:  Вода
Genyk: - Розчинник природний
Нові твори