Так якось складалася моя шкільна робота, що все частіше мене призначали класним керівником найнеспокійнішого класу. Та одного разу, мені поталанило, бо отримала призначення вчити математику у трьох 5-их класах, які всі були надзвичайно хорошими, і в навчанні, і в поведінці. Я стала класним керівником 5 "В" класу. По знаннях він був трохи слабішим від двох інших класів, а по поведінці і послушності майже ідеальним. Діти мене розуміли з "півслова" і всі мої завдання виконували майже бездоганно. Та за часів Лазаренка була оголошена постанова про економію коштів на освіті, і з трьох класів зроблено два, то отож мого уже 6 "В" класу не стало, їх розпроділили в 6 "А" і в 6 "Б" класи. Це було несправедливо не стільки для вчителів, а всебільш для учнів, адже за 5 років попереднього навчання, вони стали не лише однокласниками, а й друзями. Тепер їм довелося приспособлюватись до іншого колективу, у яких були свої звичаї і забаганки, та й класи ж то стали значно більшими, то ж незручностей додалося. Та змінити щось не могли ні дирекція школи, ні вчителі, ні учні. Так пройшло півтора роки. На той час у нашому місті Долинській почалося будівницкво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, який будувався не лише Україною, а й Європейськими будівельниками. У місті почалося будівництво житла для сімей будівельників. А сім"ї були з дітьми, і у школу мало не щодня додавалися учні. Доводилося додавати парти і збільшувати кількість учнів у багатьох класах. Пам"ятаю , що у 7 "Б", парти стояли майже біля дошки, між першими партами і дошкою відстань була менша за метр. На той час директор школи вийшов на пенсію, і мабуть, цілий рік ніяк не могли знайти претендента на цю вакансію, тому виконувати обов"язки директора довелося завучу. Це була здібна і дуже працьовита жінка. Їй пропонували стати директором, та вона відмовилась. Але вона домоглася що з двох сьомих класів знову зробили три, уже 8 -і класи. Та вийшло так, що частина учнів не бажала повернутися у клас "В". Тому й вийшло так, що кращі учні лишилися у класах "А" і "Б", а у "В" потрапили лише ті, що там не прижилися і ті, яким було всеодно де навчатися. Отож класним керівником цього "експериментального" класу, звісно призначили знову мене. Добре пам"ятаю, як з перших же днів навчання, мені довелося провести спільні збори учнів, їх батьків та вчителів, які викладали в цьому класі, і дирекції школи. Я охарактеризувала ситуацію і просила щоденної уваги до цього класу. Ніби всі й погодилися, але ж основна робота лягла на мої плечі. Я шукала всі можливості позитивного впливу на учнів. Весь свій вільний від навчання час, я була в своєму класі. Організовувала їх не лише на навчання, а й на нормальне
поводження, залучення до роботи, до прибирання класу, шкільного подвір"я, збору металобрухту і макулатури, що на той час було обов"язковим для всіх класів і учнів, а ще робила з ними походи на природу, виготовлення стендів, класних куточків, класної стінної газети, відвідувала їх сім"ї, намагалася залучити батьків до виховання своїх чад, та не все вдавалося, бо ж у кожній сім"ї свої проблеми...Сказати, що було важко, це нічого не сказати, бо ж якщо якусь проблему вдавалося ліквідувати, тут же появлялася нова. Буде несправедливим сказати, що всі діти "важкі", бо серед них були й такі, які розуміли мене з "півслова", А ще були відмінники, і ті що навчалися на добре. Ще пам"ятаю, як з ініціативи профспілки було дано завдання класним керівникам щосубути ставити учням оцінку з поведінки...Я відмовилась від цієї затії, бо ж уже знала, від дітей, що багато батьків учнів мого класу, карали своїх дітей биттям. За це, звісно, я дістала догану від профспілки і дирекції школи...Так якось непомітно закінчився той важкий і для мене, і для учнів навчальний рік. Тепер належало виконать ремонт класу. Це було для мене найважче, бо ж на ремонтника я не навчалась. І от за пропозицією батьків, зібрати гроші і найняти робітників, для цього ремонту, так і було зроблено. Це була найприкріша помилка у моїй роботі. Бо ремонт вони зробили такий, що довелося мені вже з самими учнями все переробляти...
Продовження буде.
ID:
904000
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.02.2021 20:47:42
© дата внесення змiн: 10.02.2021 00:05:14
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
́
дякую за розповідь
