Як люблю благородних людей я,
Та благородність, що німою зветься,
І хоч рікою співучою все ллється,
Одного разу вуст твоїх торкнеться,
І вже не піде, не відвернеться ніколи.
А тільки спомин той,
Солодкий подив,
Що ключами відкриває ночі подих
Розвіє жаль, який приходить скоро,
Цей смуток від розлуки з Богом.
13.03.14
