Заплакала зима дощем,
Він, наче сльози ті жіночі…
Котрі солоні і гіркі
І виплакали усі очі…
Заплакала зима дощем,
А у душі ще гірше навіть…
Той щем пече, як важко це,
Та для людей все добре – знають…
Заплакала зима дощем
І спогади заполонили…
Їх не злічити, йдуть і йдуть,
І часто зовсім і немилі…
Заплакала зима дощем,
Це аномалія природна…
Чомусь подразнює всякчас
І так буває гірко й смутно…
