Не вірив в диво, сиві скроні,
Ох, познущалось вже життя…
Побачив її на пероні,
То доля шанс тобі дала.
І про таку навіть не мріяв,
Не думав, що можливо щось.
Вона поїхала на південь,
А ти на захід мчав чогось…
А потім роман телефонний –
Проговорили вже про все…
Щасливі миті, знову зустріч
І доля по життю веде.
Пірнув в кохання з головою,
Занурився у почуття…
Вона твоя дружина люба
Й повірив врешті в чудеса!
