Стукіт поїзда у вухах.
Знов чомусь утратив дух.
Йду по двох сполучних смугах,
замикаючись у круг.
Так не добре й так погано.
Все однаково й так само.
То запізно, то зарано.
Світ закутаний туманом.
Він ще спить, а я безсоння,
все жену кудись на конях.
Що попереду — не знаю.
Я є той куди втікаю.
М Стаськів
21.01.21
