«Не бійся, ти непохитний,
Міцнішає дух вояка,
Між молотом та на ковадлом
Гартується дух козака.
У сутичках гояться шрами,
У битвах міцніє душа.
Кохання не зайве й не зайве» —
Співає красуня струнка.
Збирає любисток, ромашку,
І степ обплітає коса:
«Кохає чи він не кохає?» —
Ворожить на парубка-а-а-а.
А вітер несе ці пелюстки
І шелест такий, що взмолись.
Кохає він іншу берізку,
Тримайся, не плач, не журись.
Обличчям упала додолу,
Дівчина зрубала косу,
Співає синочку в утробі
Майбутня матуся в степу.
Прокинулась, дуже зраділа,
Недобрий цей сон хай іде,
Під серцем відчула дитину
Й коханого щось не знайде.
По стежці за ним, по кропиві.
«Хоч в пекло б за ним та куди?
Чому я йому вже не мила?
Кому заспіваю пісні?»
Склонила голівку та плечі,
І боса по степу бреде,
Згадався їй сон про синочка
І те, що коханий піде.
Вона зупинилася струнко:
«Немає кохання й нехай!» —
І пісню, що в сні заспівала,
І сина відчула штовхань.
«Не бійся, ти непохитний,
Міцнішає дух вояка,
Між молотом та на ковадлом
Гартується дух козака.
У сутичках гояться шрами,
У битвах міцніє душа,
Кохання не зайве, синочку» —
Співає дівчина сумна.
І сльози у травах росою
На квітах у полі блищать,
І хлопчик, сонячний промінь,
Збирає матусиний плач.
Олександр Кармишев
08.12.2020
