Апетитно пахне з печі.
Під Вертепу сміх та спів,
Ждуть смаколики малечу,
Сяє Зірка у Святвечір -
Божий Син цей світ уздрів!
Людям день останній посту
Дозволяв дванадцять страв.
І прощати (хоч не просто!)
може, слово часом гостре,
хто раніше ображав.
На Різдво усі бажання,
добрі мрії – до снаги.
Йде Вертеп з колядуванням,
всім розносить віншування –
Сяє Зірка крізь сніги!
Дідуха під рушниками.
Вабить мед - кутя-нектар…
Ллється затірка мисками,
Пахне хлібом, пиріжками,
в кухлі – запашний узвар.
А вареники в макітрі
ще підсилять колорит.
Пахне святістю в повітрі.
Люди – в радісній молитві:
Народивсь Ісус на світ!
Скільки святості і благодаті у Вашому вірші, Мариночко! Так хочеться, щоб кожна родина у повному складі на Свят-вечір сіла за стіл, і щоб зникли слова "війна", "бідність", "безвихідь"...
у Різдвяний вечір завжди здійснюються справжні дива. Для справжніх добрих магічних перетворень Ви потрібні, пане Магу. Приєднуйтесь. Страв на всіх вистачить. З повагою.