А ніч може бути різних кольорів,
Хоч чорну сукню носить зазвичай.
Вона вмикає свої яскраві ліхтарі,
І запрошує на теплий чай.
Відтінок смутку, що з нею повсякчас,
Сірий колір навіює туманом.
А хмари утопають в темно-синьому,
В холодній тиші, що там, біля лиману.
Зеленим мерехтить марево надії,
Що приходить десь перед світанком.
Рожевим палахкотять ті мрії,
Що бачаться до самого ранку.
Ніч ходить тихо, щоб не злякати сни:
Кольорові й чорно білі, мрійливі й галасні.
Вона шепоче зорям колискові,
Щоб вони закоханим світили у пітьмі.
Коли кохаєш щиро
Ніч тебе на крилах веде до серця,
Що горить так ясно у пітьмі.
Якщо ж кохання невзаємне -
Дарує вірші, гарні, хоча й сумні.
А зі світанком вона піде, забравши обладунки.
Не допивши чашку чаю, їх на полицю покладе,
І сама тихесенько засне.
