Я зірка в зеніті липневої ночі,
А ти самотній пастух
З очима сірими,
Що дивиться в темряву,
Шукаючі мої промені –
М’які та сині.
Я земля чорна зорана,
А ти дощ весняний,
Що кидає краплі-зерна
Життя майбутнього.
Я річка прозора нестримна,
А ти пструг сріблястий,
Що пірнає в мої глибини –
Таємні і сокровенні.
Я дерево високе й квітуче –
Золотими пелюстками
Вітаю смішного бога Сонце,
А ти джміль – волохатий, крилатий
Гудиш над моїм верховіттям,
Пилком золотим осипаєш кучері.
Я ніч – темна й непізнана,
А ти новий Місяць –
Срібним променем ріжеш
Мої чаклунства.
Даруй життя мені,
Як даруєш Істину
Дням майбутнього…
Дякую за відгук! 
Гарно! 
