Навіщо шлях до Тебе міряла,
Пройшовши всі свої стежки?
Навіщо я Тобі повірила?
Хоч легше було би піти.
Навіщо в слово закохалася,
І в голос Твій, що чарував?
Навіщо я у снах з'являлася?
В моїй душі Ти панував.
Навіщо, часом, до опівночі,
Словами душу лоскотав?
Тобі завжди я сліпо вірила,
І так хотіла, щоб... кохав.
Не раз світанок зустрічали ми,
І Місяць ясний уповні.
Ти чарував тоді порадами,
Які потрібні так мені.
Душа в словах Твоїх кохалася,
Я це ні з чим не порівняю.
Змінився Ти, щось сталося,
А як було я пам'ятаю!..
Навіщо?
Не прошу я у Тебе ніжності,
Про зустріч, теж я не благаю.
Усе це зовсім не з безвиході...
Я просто пам'ятаю...
А навіщо?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849788
