Якби ти вчився так як треба,
то й мудрість би була своя -
А так тицьне Барига з неба
Срібняк - і вже душа твоя
Йому належить з потрохами.
І вже ти, хлопче, сам не свій
І розум - наче в того Хама,
Що з діда свого здер сувій
І висміяв його перед синами -
Та й підло клоуном зробив...
Тепер і ви його стопами
За Мародерову платню
Готові вилизать матню
Тому, хто з "рускімі" попами
Хоругви сталінські носив.
І вознесли його до неба:
Що, буцім - гетьман Мародер,
І наче б він - це Україна,
а ввесь народ - це він один.
То де ж ваш розум, раконеби?
Невже Луципір вже роздер?
Котрий розорену країну
З мальдівським Пончиком пожер!
"Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати."
