Білими перлами - роси ранкові,
Холодом сяють у дивній красі,
В золоті осінь моєї любові,
Тільки одна - відлетіли усі.
Лиш пам"ятаю те перше кохання,
Що усміхається через роки,
Пізня любов, ніби птаха остання
Що тебе держить - у вирій лети.
Я пам"ятаю ті ночі травневі:
В травах купались небесні зірки,
Ніжністю стомлені ранки серпневі...
Спогадом осінь - мов терен думки.
Що, ти зігрієш мене в цих туманах,
Кинеш останній свій промінь тепла?
Хай навіть буде любов ця остання
Радісно так, що душа ще жива.
Галина Грицина.
ось вона-поезія ,справжня. 
