Білими перлами - роси ранкові

Білими  перлами  -  роси  ранкові,
Холодом  сяють  у  дивній  красі,
В  золоті  осінь  моєї  любові,
Тільки  одна  -  відлетіли    усі.
Лиш  пам"ятаю  те  перше  кохання,
Що  усміхається  через  роки,
Пізня  любов,  ніби  птаха  остання
Що  тебе  держить  -  у  вирій  лети.
Я  пам"ятаю  ті  ночі  травневі:
В  травах  купались  небесні  зірки,
Ніжністю  стомлені  ранки  серпневі...
Спогадом  осінь  -  мов  терен  думки.
Що,  ти  зігрієш  мене  в  цих  туманах,
Кинеш  останній  свій  промінь  тепла?
Хай  навіть  буде  любов  ця  остання
Радісно  так,  що  душа  ще  жива.
Галина  Грицина.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: синяк