А осінні квіти обпікає мороз
Осипаються , пелюстки додолу.
Подув, вітер дав їм гіпноз -наркоз
Заснули , від вітряного уколу.
Вмирають, у розмаю ніжні квіти
Покриває, їх ковдрою листопад.
Падає , перший сніг -в бабине літо
І сипе, як сльози кристальний град.
Вітер, змахнув холодною рукою
І безжалісно , на них споглядає.
Завиває,як дикий звір під горою
У вічний сон -квіти спати вкладає.
Він,пожухле листя зриває з віт
Спалює ,їх у вогнянім багатті.
Клубочиться, дим ...і став ,сірий світ
Оголений,обдертий у лататті.
Лежать ,під листям мертві квіти
Їх , засипає снігопадом -зима.
Пролетіло, швидко щедре літо
І згасає , зорею життя як свіча.
М .Чайківчанка.
