Блукала думка по світах, по чужих долях,
Просилась думка, мов той птах, з журби на волю.
Збирала думка перли сліз, слів оксамити.
Сплітала в купу верболіз й планет орбіти.
Гайнула думка навпростець за Чорне море,
Надибала світ, де кінець біді і горю.
Схопила щастя два крила за часу колом
І повернулась, як була свята і гола.
