Я згадала, усе як було.
той вокзал , запотіле вікно.
Біль чавив, в грудях сильно пече
Дорожня сумка через плече...
Сум в очах, ти ховав ненадійно.
Я ковтала слова спокійно
Ще не мертва та вже не жива
Лиш чекала листа у жнива...
Телефонні гудки порожні
На вітрині привіти тривожні
Ще чекала, скінчилась й зима.
А тебе ... порожнеча німа.
Збила серцю дощату клітку
Засушила любов як квітку
що тобі берегла віддала
в коси біль наче стрічку вплела...
Грім гримів, вересневі пророки
А крізь двері знайомі кроки
Запізнивсь безнадійний час
Я чужа, і твій обрис в анфас.
І ні дотику, жодного слова
Лиш без докорів дружня розмова
Лиш бриніло легенько в очах
Я чужа, а ти вільний мов птах.
