збирай в долоні сльози місяця,
молись вікна блідій іконі,
сну беззмістовна нісенітниця
лишила білий слід на скроні_
>
сова злякала ніч розхристану,
займаються бетонні труни_
хапай за хвіст зрадливу істину,
перебирай прозріння струни_
>
натхнення, сумнівом скалічене,
лоскоче музу, що востаннє,
сміється, як квітуча дівчина,
ще не отруєна коханням_