Стоїть хатина у моїм селі
Де я родилась й виросла з малої,
З криниці воду несла у відрі
Води в житті я не пила такої.
Стоїть моя хатина - сирота
В задумі опустивши гірко плечі,
І згадує життя коли було
Веселі чути голоси малечі.
Тут виросли і в світ пішли сини
Моїх, дідуся і бабусі - трудівниці,
Не знали і не відали вони,
Що в чужині судилось їм лишиться.
Розкидані могили по світах
Чи хтось згадає їх в далеім краї,
Тому і плаче хата - сирота
І плач той моє серце обпікає.
Живу і я одна на чужині
Та до чужих людей іду в печалі,
І чую я бабусині пісні
І руки ніжні на плечах я відчуваю.
Не плач моя, хатино, не ридай
Хто ще живий, тебе ті пам'ятають,
І рідні стіни як святий вівтар
Нас у життєвих бурях підпирають.
З криниці воду п'ю я хоч у снах
У сад ходжу я по ранкових росах,
І чути буду я, як дід клепає косу
Поки ти там стоятимеш сама...
Галина Грицина.