Собі казала тисячу разів -
Живи як всі, тобі вже скільки років,
Своєю правдою, ти дражниш лиш бісів
Собі на голову шукаєш ти мороку.
По іншому не можу - це не гонор
Тихо мовчати і таїти страх,
Хамелеоном змінювати колір
Ховати правду у опущених очах.
Мене не люблять - бо я завжди в очі
Кажу, що думаю - хай буде те, що буде,
Не люблять правди - хоч її всі хочуть
Буває, що за правду часто судять.
За пазухою не ношу я камінь
Злоби не сію й підлості насіння,
І не змінилась навіть я з роками
Бог бачить мою душу і сумління.
Та час від часу, все ж себе картаю
Хоч знаю, що по - іншому не буде,
Не думаю, що попаду до раю
Хай мене судить Бог, але не люди.
Галина Грицина.
