Світлій пам'яті Віталія Назарука...
А зорі падали, як сливи,
Згасали в буйних споришах.
"Куди ви, Боже мій, куди ви?.." –
Волала сплакана душа.
А ви собі – за світлий обрій,
По свіжих росах навпростець,
Такий усміхнений і добрий,
Такий поважний, як мудрець.
"А як же справи, як ідеї?
Їх цілі стоси на землі!..
І де шукати панацеї
Від цих роздразнених жалів?
Ну як без вас тепер нам бути,
Як примирити біль і час?
Де прокладати ті маршрути,
Що вкотре приведуть до вас?
Куди ви, Боже мій, куди ви,
Зібравши в клуночок літа?"
А ви собі – на Божі ниви,
Щоб слово сіяти і там.
3 липня відійшов у засвіти наш дорогий друг Віталій Назарук,
залишивши невимовний жаль у наших серцях і світлі спогади
про зустрічі на Волинській землі... Людина щедрої душі і
невичерпного таланту, щира, добра, благородна, дбайлива,
невтомна, відповідальна - його прекрасні якості можна
перелічувати довго й довго... Скільки було планів і мрій!..
Але їм не судилося здійснитися, бо раптова смерть обірвала
цей високий політ...
Прощаючись у телефонній розмові, ніколи не забував нагадати:
"Поцілуйте манюню від мене і скажіть, що дід її дуже любить!".
Манюня - це моя донечка Даринка, завжди мріяв про онучку!
Як нам всім бракуватиме Вас, наш дорогий і мудрий наставнику,
учителю, батьку!.. Вже не зустрінете своїх ріднокраївців
на щедрій Волинській землі, яку так любили і оспівували у своїх віршах!..
Але Ваше щире слово житиме поміж нас, зігріваючи кожному душу, нагадуючи
про ті яскраві і надзвичайно цікаві дні, проведені у Вашому товаристві.
Світіть нам звідти, як зірка-дороговказ!
Любимо, сумуємо і бережемо світлу пам'ять про Вас...
Навіть у думках не можу повірити, що ми вже ніколи з ним не зустрінемось... Вже дев*ятий день минув, а все не віриться і так боляче на серці! Нехай спочиває в мирі його душа! Світла пам*ять про нього завжди житиме в наших серцях!!!,
Дуже важка втрата... Саме завдяки йому щедра Волинська земля зріднила стільки людей з різних куточків України!.. Віталій мав дар до організаційних питань, у нього у всьому був порядок - справжній господар, хазяйновитий і сумлінний!
Читаю і плачу, Наталочко... Неможливо змиритись і повірити, що Він нас ніколи більше не зустріне... Все ще чую Його голос ... Світла пам'ять прекрасній і світлій людині...
"Ріднокрай" осиротів без свого мудрого і доброго наставника... І цю прогалину нічим не заповнити... Хай спочиває з миром його світла душа... Віталій житиме у своїх добрих справах і щирих віршах.
Велика втрата нашого клуба, укр. слова. Не забудемо його, пам'ять він заслужив своєю любов'ю до Волині, до поезії, до рідної мови. Гарний вірш пам'яті другу.