[i]Світлій пам'яті Віталія Назарука...[/i]
А зорі падали, як сливи,
Згасали в буйних споришах.
"Куди ви, Боже мій, куди ви?.." –
Волала сплакана душа.
А ви собі – за світлий обрій,
По свіжих росах навпростець,
Такий усміхнений і добрий,
Такий поважний, як мудрець.
"А як же справи, як ідеї?
Їх цілі стоси на землі!..
І де шукати панацеї
Від цих роздразнених жалів?
Ну як без вас тепер нам бути,
Як примирити біль і час?
Де прокладати ті маршрути,
Що вкотре приведуть до вас?
Куди ви, Боже мій, куди ви,
Зібравши в клуночок літа?"
А ви собі – на Божі ниви,
Щоб слово сіяти і там.
[i] 3 липня відійшов у засвіти наш дорогий друг Віталій Назарук,
залишивши невимовний жаль у наших серцях і світлі спогади
про зустрічі на Волинській землі... Людина щедрої душі і
невичерпного таланту, щира, добра, благородна, дбайлива,
невтомна, відповідальна - його прекрасні якості можна
перелічувати довго й довго... Скільки було планів і мрій!..
Але їм не судилося здійснитися, бо раптова смерть обірвала
цей високий політ...
Прощаючись у телефонній розмові, ніколи не забував нагадати:
"Поцілуйте манюню від мене і скажіть, що дід її дуже любить!".
Манюня - це моя донечка Даринка, завжди мріяв про онучку!
Як нам всім бракуватиме Вас, наш дорогий і мудрий наставнику,
учителю, батьку!.. Вже не зустрінете своїх ріднокраївців
на щедрій Волинській землі, яку так любили і оспівували у своїх віршах!..
Але Ваше щире слово житиме поміж нас, зігріваючи кожному душу, нагадуючи
про ті яскраві і надзвичайно цікаві дні, проведені у Вашому товаристві.
Світіть нам звідти, як зірка-дороговказ!
Любимо, сумуємо і бережемо світлу пам'ять про Вас...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2020
автор: Наталя Данилюк