Прилетіла душенька до хати,
Білою лелекою в село.
Щоби погасити біль утрати,
Смуток наш забрати на крило.
В той далекий світ його віднести,
Де немає воєн і тепло.
Де живуть по совісті і честі,
А в досвітках чисто наче скло.
Був ти в світі цьому сину кремінь,
Як живильне з гаю джерело.
Бож забрав тепер ти у Едемі,
Відійшов, як в небо НЛО.
Памяті сина Великої Волині Олександра Капіноса
(Штурмова сотня «Волинська Січ» на позивний Кремінь).