|
Далеко,далеко-де гори високі,
де річки гірські й полонини широкі.
Є край чарівний,що як квітка цвіте-
цей край, Закарпаття,рідне моє.
Дощик,вершини гірські омиває,
Сонечко,мрамур гірський висвітляє.
І кращого краю,для мене немає-
бо я з Закарпаття,хай кожен,це знає.
На горі мелодію трембіти,тут чути-
яку послухавши раз,не можна забути.
Цімбали,гуслі,бубен-теж не відстають,
душам й ногам людським радість несуть.
Тут коломийка,що лунає з вуст дідуся,
доказує-чарівна Закарпатська,наша земля.
Гордість,вибачте-но так,то вже є,
за край де народився,Закарпатців бере.
Такий мій край,така моя земля,
у високих горах,Едельвейсом розцвіла.
Які слова красиві,я б не писав-
скажу,як є- найкращих,ще не відшукав.
ID:
878798
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.06.2020 21:56:56
© дата внесення змiн: 06.06.2020 21:56:56
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
Я вдячний...
