А як навчитися кохати?
Як почуттям себе віддати?
Одне б хотіла я пізнати,
І більш ніколи не гадати.
Чому так важко полюбити?
Знайти «не те» занадто просто.
Лиш варто серце раз розбити-
Слова сприйматимуться гостро.
Так хочеться знайти людину:
Таку одну, таку єдину.
Відчути щастя разом з нею,
Любити серцем та душею.
Можливо більше треба часу?
Десерт завжди виносять наостанок.
Терпінням роздобудеш ти прикрасу,
І справжнє щастя та без всяких забаганок.
Бо згодом наші мрії оживають,
Ти просто вір, і все воно прийде.
Плоди кохання тільки дозрівають,
Хто почекає того щастя віднайде.
Моя люба красуня, який відвертий вірш, із самого серця, це так відчувається. Прошу і я за Вас Бога, щоб послав Вам Любов справжню, вірну та на все Життя. Нехай Ваше сердечко не знає зневіри та болю. У Вас все буде гаразд!
Ваш квази-епі-акровіш говорить, що до нашогогурту приєдналась неординарна особистіть, пані Марино (Марічко?)! Трапляються ще поодинокі помарочки, та в цілому є фабула, ідея, сюжет,метафори епітети, як у "доросих" поетів, а Вам лише 22! Браво!
Героїня твору у роздумах про кохання, про бажання його відчути.
Дуже часто чула це від молодих людей, які згодом зустріли свою любов. Так переживання мають місце у житті і це краще чим взагалі про це не задумуватися і жити, як рослина
кто понял жизнь, тот не спешит... це по-перше. по-друге: "...Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи!..". проблема людського буття - не визначенність часу життя. а щоб стати гарним і справжнім горщиком, треба обпікатися і, можливо, не один раз. Ваш вірш, наче роздуми шекспірівської героїні. гарно доволі . вибачте, скільки Вам років?