Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анатолій Костенюк: ЕМІГРАНТ повість у віршах - ВІРШ


Анатолій Костенюк: ЕМІГРАНТ повість у віршах - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 3

Пошук


Перевірка розміру




ЕМІГРАНТ повість у віршах

Анатолій Костенюк :: ЕМІГРАНТ повість у віршах
Пролог О тихий Амстердам. К. Бальмонт Я з вами поділюся дечим: задумав я уявну втечу у милий серцю Амстердам, де Амстелом від площі Дам Рембрандт пливе з Тюссо мадам до парку Вондел, чи, можливо, по Сінгел*, по Херегенграхт*… Облишу назви полохливо, бо заблукаю. Хоч назад вже не планую особливо. В човні-будинку оселюсь і змінюватиму адресу, якщо заради інтересу, кормою берега торкнусь. * назви каналів 11.12.2018р. І Пастораль Війна – не пригода, війна – хвороба. Як тиф. Антуан де Сент-Екзюпері Уже два роки на цій баржі він живе, куди прокладені – каналами пливе, спиняється там, де йому цікаво: в містах приморських, в річкових заплавах, малюючи пейзажі берегів, гаїв густих і заливних лугів населених багатими стадами, сільських будиночків захованих садами; спостерігає побут у селян, щоденну працю – данину полям в переплетіннях жанрових історій, аж доки не зійдуть на небо зорі. Повільно ночі вісник настає і тихо спокій кольорам дає, окрім одного – ультрафіолету; приймає ніч у нього естафету, на світ людський розстелюючи тінь, мов ковдру вовняну для сновидінь, щоб м'яко їм зліталось на оселі тих, хто на них очікує в постелі. Тож і йому вже час спускатися у трюм, на нього там чекають Кант і Юм, стоять ще не розкриті Ніцше й Гегель – замість снодійного – читання перед сном, але спочатку сандвіч з молоком, холодний душ і вогник у каміні, і що ще треба молодій людині в її не повних тридцять вісім літ на цій добром обділеній Землі? Сюрпризів є багато у природи, дощі піти не оминуть нагоди – понад травою заливних лугів посеред ночі грім прогуркотів. Та тільки він ще спить і дріб розбитих крапель доречним шумом в сон його потрапить. Щораз зі сходу прилітає сон і сниться: він в окопі, бій, патрон заклинило затвором – не дістати, в країні з назвою, що не згадати; колись він жив там, сотні літ назад і армії її він був солдат. Осколком реактивного снаряда йому пробило груди і він падав сповільнено, неначе у кіно – був спокій, і було вже все одно. Але він вижив, навіть без каліцтв. Вже після госпіталю будні потяглись. Він пригадав потрохи малювати (мав Львівську академію мистецтв своїм здобутком). З сайтів продаватись його «фламандці» стали, як протест щоденному буттю без цілі й суті. Емігрував до Генту все забути. Від продажу прибуток підоспів, але війна приходила до снів. Під ранок він прокинеться і заведе старенький дизель, баржу поведе до узбережжя (ближче щоб до моря, де оксамитовий сезон і де немає горя). 07.01.2019р. ІІ Повернення Самотність – це вигнання до себе. Володимир Шойхер. Коли він підпливав до міста, не грали труби урочисто – лише в його уяві. Шум від купи збуджених моторів та натовпу у світлофорів породжував тривожний сум. В одному з бокових каналів за ним закріплений причалик, вірніше, за його човном. Там офіційну мав адресу, поштову скриньку, де всю пресу поштар складав йому гурто̀м. За жѝтло баржа слугувала, яку він, власне, до причалу кормою і втулив туди, на «радість» звичну вже сусідів, що також на човнах всіх видів, як він, жили серед води. – Привіт! – Здоров будь! – залунали знайомі голоси з причалу, що одночасно слугував за набережну для туристів, які завжди присутні в місті, бо місто звалось Амстердам. У цьому місті є багато, як в нього, барж, в них на кімнати переробляють люди трюм; і квадратури вистачає, а на воді і шум стихає, і підключити можна струм… Сплативши чималі̀ рахунки, книжкові обійшов лавкѝ. Колишні поновив стосунки з салонами картин таки: усі відвідав вернісажі, де виставлялися пейзажі, що у мандрівках малював, чи, кажуть критики – «писав». Хай невеличкий, все ж прибуток приходив на його рахунок. Пейзаж голландський, знаний скрізь, багатий не минав турист. Як повертався вже додому, побачив морду він знайому й на ній до себе інтерес. Що ж, дочекався. Гарний пес. Господарка поблизу бару дає притулок сенбернару, до речі, пиво там завжди густе знайомим наливає, а вдень туристам добавляє до пива крапельку води. Що ж, треба покормить Таліба – їсть м'ясо і не хоче хліба. Він любить мріяти, що десь його кохана виглядає і, заклопотаний увесь, в дорогу скоро він рушає, та тільки справи не дають… І він придумує ті справи: ще щось доробить, щось підправить і завтра зранку – в добру путь… 22.03.2019р. ІІІ Стара Голландія (як інтермедія) “Про голландські міста кажуть – Роттердам працює, Гаага править, а Амстердам гуляє.“ Іен Мак’юен У небо – хмарами розмитий пейзаж Голландії старої – тече серпанком ледь помітним канал весняною порою. І підкорили колорити фасадів ветхі гобелени; театр заплавою залитий, являє пасторальні сцени: ледь рухається у затоні з відпочивальниками човен; від вежі, наче з неба, дзвони несуть у вічність спів церковний; втопила праля в річці скалку – у хвилі полотно біліє – відволікаючи рибалку, що під кущем завмер в надії; купкуються, спішать по мо́сту голландці вбрані в чисте й біле; міщани вийшли на підмостки у п'єсі з назвою «Неділя». Він дивиться крізь часу хмари один в партері серед залу: старі будинки, як примари зникають в далечі каналу… 02.05.2018р. IV Побачення з «давньою знайомою» – Значить, я права? В ньому є щось не зовсім нормальне? – Моя дорога юна леді, хто з нас повністю нормальний? Агата Крісті, «Побачення зі смертю» В чарі̀вному хитросплетінні вже місто огорнули тіні. Ледь чутний розпочався дощ молитвою вечірніх прощ. Прощаючись із днем минулим та людством стомлено поснулим, до світанкової зорі горять реклами й ліхтарі. По площам та проспектам чистим шукають враження туристи і запах трункових грибів серед червоних ліхтарів. В крисані, темному плюмажі його очікує на баржі жіноча постать. Краплепад її ретельно оминає. Йому здалось її він знає, чи знав багато літ назад. – Уклін мій Вам, шляхетна пані! – Я бачу ти мене впізнав. Ми зустрічалися в останнє, як ти поранений лежав снаряду вражений уламком. – Вас бачив, як лежав за танком... (Якщо дивитись довго в небо, здається, що війни нема і помирати вже не треба – війна закінчиться сама. Якщо дивитись довго в небо, здається, що шумлять гаї, а не трава навколо тебе і шурхіт кулі у землі. За мною тихо спить Європа, до неї подумки пливу, а сам лежу на дні окопа, від хмар очей не відірву.) На каву за́йдете у трюм? Знайомі хвалять, як готую. – Що ж з задоволенням скуштую. До кави що? – Рахат-лукум. – Жінки до ласощів охочі, та ще, коли посеред ночі… – Жартуєте. Живу осібно… Ввімкнути світло? – Не потрібно. Люблю дивитися вночі на легкий пелюсток свічі. – Свічки запалюю, буває, коли електрики немає. Тож зараз запалю. Ну як Вам кави аромат і смак? – Пристойні. Побратими, друзі, всі хто поліг у лісо-смузі, передають тобі привіт, бажають, щоб ти зміг як слід, на цьому непростому світі за себе і за них прожити. Про тебе згадують якраз. До зустрічі. Мені вже час. В турботах зранку воскресав дощем омитий Амстердам. Виблискує вологе чадо. Збігає по дахам вода, у їхні схилені свічада небесна глибина спада. Запрошують людей кав'ярні в затишні закутки свої. Омите місто у чеканні від сонця пестощів стоїть. В ранковій сонячній заграві – пусті дві філіжанки кави. *«давня знайома» - смерть 17.04.2019р. V Місто трьох веж Бельгию вигадали англійці на зло Франції. Шарль де Голль По сходам гвинтовим, вузьким, похилим піднявся він на Белфорт* і дракон* до нього, нахиляючись зі шпилю, йому всміхнувся, мов Ален Делон. Ще дві дзвіниці височать обабіч: святий Микола та святий Бавон злетіли в небеса посеред пабів, кав’ярень та каналових припон. Сьогодні баржу він припнув у Генті* і Якоб* привітав на постаменті. На Грасі рідну мову він почув, слова, що й не згадав би при нагоді. До групи туристичної примкнув і вже годину разом з ними ходить, ретельно прислухаючись до слів, свою байдужість вдаючи щосили. Він сам колись так само говорив і всі його так само розуміли. Тож з ними на дзвіницю він заліз, за вісім євро нахилився вниз. – «Ген в тому замку мешкав Джеральд Диявол*.» – «А там і замок графів Гравенстен.» – «Той Джеральд Диявол мав жінок чимало, вбивати їх в житті він бачив сенс.» Ховаючись за їхніми плечима, хоч зараз їх візьми і налякай він поглядає їхніми очима на європейський недосяжний рай. Такі наївні, геть не європейці… і, раптом, потеплішало на серці. * Белфорт – сторожова храмова вежа в Генті * золотий дракон – символ незалежності Гента * Гент – містечко в Бельгії * Якоб ван Артевельде – гентський купець, лідер опозиції міст Фландрії проти Франції * Грас – міст у Генті * Джеральд Диявол – Джеральд Віліана, син графа Гента Зегера III, мав темний колір шкіри та чорне волосся, за що був прозваний Дияволом. 04.05.2019р. VI Гентський вівтар «Ван Эйк увібрав всю існуючу донині історію живопису!». Иеронимус Мюнцер 1495р. В соборі кафедральному Бавона в молитві перед вівтарем стояв, не розуміючи де сон, де яв, чи сам Творець звертається з амвона до нього образа̀ми і за мить душа його на небо полетить; той ідеальний задум в Божій мислі що явлений спочатку і вже вслід явився Словом Бог і власний світ створив, щоб віра, як дитя в колисці, пливла до Нього натовпом людей, як змалювали це брати ван Ейк. Поснули в лісо-смузі побратими на сході України у бою. Він з ними душу залишив свою та дивиться на диво разом з ними. Він – через туристичну тісняву, а хлопці бачать Бога наяву. 06.05.2019р. VII Портрет Добре бачить лише серце! Найголовнішого очима не побачиш Антуан де Сент-Экзюпері Вони зустрілися в кав’ярні на перехресті двох доріг. З жінками зустрічі вже давні він в пам’яті своїй беріг, та ця була на них не схожа, немов поезією проза перетворилася й за мить світ водоспадом полетить. Так і його життя буденне в затонах річкових заплав спинилось, мов без вітру став, і раптом ринулось буремне, пошкодивши (який конфуз) урівноваженості шлюз. Вона його відчула погляд, коли він малював ескіз. У відповідь – миттєвий огляд і позитивний фейс-реліз він в її погляді помітив в портрет домалювавши квіти. Коли доїла «гентський ніс»* на столик їй поклав ескіз. – «Це до майбутнього портрету, що малюватиму для Вас. Знайдете позувати час? Зізнаюся без пієтету: неписану ніким красу на полотно перенесу.» Захоплений її портретом, що в Муінтпарку* малював, сеанси запивав кларетом, поїсти часом забував. Був емоційним, невгамовним, у спілкуванні нетактовним, вдавався, часом, до образ і перепрошував щораз. Замирення були чудові: маленький човник винаймав і по Граслей* її катав. Вони пливли у човникові і цілувались тет-а-тет, смакуючи «Бордо-Кларет». – «Цей рік для університету напевно стане визначним: високу честь надавши Генту, ти долю поєднала з ним.» І, долучаючись до жарту, вона всміхнулася: – «Не варто. Якби не університет, не написав би мій портрет. Сидів би в закутках каналів, свої пейзажі малював і згадував, як воював, в уяві вибухи лунали, а ти не вдаючѝсь до слів в пейзажах сам себе жалів.» І він збагнув: це його кличе із посмішкою на устах його прекрасна Беатріче* далекий розпочати шлях. Три роки навчання̀ у Генті, а там, як будуть документи, на них чекає Амстердам, на Амстелі, де площа Дам, вони оселяться на баржі. Там в нього власний є причал, Від нього шлях колись почав. Він малюватиме пейзажі, а їй – підкорювати світ… І буде в них усе, як слід! * гентські носики, або кубердони – цукерки * Муінтпарк – парк у Генті * Граслей канал у Генті * Беатріче – див. «Божественну комедію» 08.05.2019р. VIII Епілог Ну хто для неї я! Вона була в Парижі, і вчора зрозумів – була не тільки там. В. Висоцький У Римі багато фонтанів. У Відні багато палаців. У тебе багато фанатів в Афінах та ще на Парнасі. А я, захопившись тобою, ім’я уві сні промовляю: долаю тебе, наче Трою, гоплі́том царя Мінелая. В Європі усе, як у казці. У Ліссе багато тюльпанів. У Відні багато палаців. У Римі багато фонтанів… 14.02.2020р.

ID: 877743
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.05.2020 10:34:18
© дата внесення змiн: 24.07.2020 19:04:44
автор: Анатолій Костенюк

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Анна Шульке
Прочитаний усіма відвідувачами (138)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Амадей, 30.05.2020 - 14:11
Да. Такі речі трапляються рідко. Спасибі Вам за
задоволення від читання.Ви дійсно талановита людина,
щастя Вам.
12 12 12 friends friends hi
 
Катерина Собова, 29.05.2020 - 14:35
12 12 12 Дуже дякую за таку цікаву екскурсію, в умовах карантину - це те, що треба!
 
Анатолій Костенюк відповів на коментар Катерина Собова, 29.05.2020 - 14:45
Завжди будь ласка, пані Катерино!
٩frown◕‿◕。wink۶
 
Анна Шульке, 29.05.2020 - 12:35
Чудова містерія,прекрасна мова,і рима,і зміст...Ви безмежно талановита людина!
Заберу в обране, бо такі твори треба прочитати багато разів і,головне, до них хочеться повертатися. Величезне ДЯКУЮ за задоволення...
 
Анатолій Костенюк відповів на коментар Анна Шульке, 29.05.2020 - 13:37
Щиро вдячний, пані Анно! Ваш коментар надихає, а це вже не мало(´。• ᵕ •。`) ♡!
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Нічний
Олександр Петрівський: - Шо за фігня? Де текст?
Синонім до слова:  Гість, гості
Світозорянська: - приходьки, дочеканці
Синонім до слова:  Поринений (у щось)
Ніжинський: - занурений, поглиненний
Синонім до слова:  Жіночі стегна
Пантелій Любченко: - Палітурки.
Синонім до слова:  Нічний
Ніжинський: - підлунний
Синонім до слова:  Синонім до слова
Світозорянська: - прибережна
Синонім до слова:  Нічний
СОЛНЕЧНАЯ: - Покрытый темнотой. :16: Ожидающий света.
Синонім до слова:  Біженці
СОЛНЕЧНАЯ: - Несчастные люди... :17:
Синонім до слова:  Гість, гості
СОЛНЕЧНАЯ: - Путник к моей душе.
Синонім до слова:  Набережна
СОЛНЕЧНАЯ: - Край реки.Граница влаги.
Синонім до слова:  Просто
СОЛНЕЧНАЯ: - Природно. Беззаморочек. Приятно. :16:
Синонім до слова:  Набережна
Світозорянська: - узбережна, пляжна, рибацька
Знайти несловникові синоніми до слова:  Синонім до слова "Набережна"
Alex-dr_7(tericon): - Алея над річкою
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
inki: - купола
Синонім до слова:  Зажадати(кохання)
Олег Крушельницький: - :hi: Шикарно! :give_rose: :give_rose: :give_rose: :9:
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
anna zakohana: - смоктунці :apple:
Синонім до слова:  Набережна
anna zakohana: - прирічкова :22:
Синонім до слова:  Нічний
anna zakohana: - неосвітлений
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Андрій Ко: - Близнючки :D
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Ярослав К.: - Дві хурми
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Чорнобривець: - Тіті :16: :16:
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Чорнобривець: - Святі холми
Синонім до слова:  Поринений (у щось)
Пантелій Любченко: - По вуха заклопотаний
Синонім до слова:  Набережна
Пантелій Любченко: - Побережниця, береговиця.
Синонім до слова:  Набережна
Чорнобривець: - Пішохідниця
Знайти несловникові синоніми до слова:  Набережна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Переоцінювати
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Поринений (у щось)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Просто
Пантелій Любченко: - не мудруючи лукаво, тупо, як дві пучки ...
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
YarSlav 2018: - Перси , Гори ,......
Синонім до слова:  Жіночі стегна
Preciso: - Ворота в рай
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Preciso: - Святі горбочки...
Синонім до слова:  Просто
Матео Галицький: - Ізі
Знайти несловникові синоніми до слова:  Просто
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Матео Галицький: - Перса
Синонім до слова:  Зажадати(кохання)
Єва: - Розтанути
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
yaguarondi: - Симпл димпл..
Синонім до слова:  Жіночі стегна
Чорнобривець: - Окорока
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Чорнобривець: - Пуп'янки
Синонім до слова:  Гість, гості
Kameshko: - зайда, відвідувач
Знайти несловникові синоніми до слова:  Гість, гості
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Нічний
Kameshko: - Досвітанковий, підзоряний.
Нові твори