Стою біля вікна, а світ мене дивує,
Ідилію квіткову все дарує,
Схиляє віти ніжно до віконця,
Щоб ще на мить приблизити до сонця
Земля в квіту - найкраща насолода,
Нам шле любов матусенька-природа,
Свята і вірна в неї люди вдача,
Підняти настрій, оживить - її задача
Вбирайте та цінуйте, все від серця
Та просто відчиніть на зустріч дверці,
Впустіть красу, вона нам так потрібна,
Її тепло - це як матуся рідна
Вона не зрадить і не пройде мовчки,
А завжди подарує цвіт-листочки,
Не пошкодує у житті нічого,-
Це те, що залишилося святого.
Доброго ранку Красуне.Нарешті знову маю можливість читати ваші досконалі і гарнющі вірші.Вони тішать,заспокоюють,ведуть у мальовничий світ.Дякую вам і хочу сказати дивлячись на ваш рейтінг ,що популярність ваша зростає і це радує.Гарного дня.
Щиросердечно вдячна, Олексію. за дивовижний відгук та дуже приємно, що отримали такі прекрасні враження. Приємного Вам вечора та завжди рада Вас бачити.
Сердечно дякую, Любочко, за чудовий коментар. Приємно, що впустили красу у серце і отримали гарні враження. Приємного Вам дня та завжди рада Вас бачити.
А нам цю красу потрібно берегти!!! Тепер природу люблять нищити... Так гарно висвітлена любов до неї у вірші!!! Доброго ранку Наталочко!!! Нехай сонечко тебе зігріває, а серденько смутку не знає!