Стою біля вікна, а світ мене дивує,
Ідилію квіткову все дарує,
Схиляє віти ніжно до віконця,
Щоб ще на мить приблизити до сонця
Земля в квіту - найкраща насолода,
Нам шле любов матусенька-природа,
Свята і вірна в неї люди вдача,
Підняти настрій, оживить - її задача
Вбирайте та цінуйте, все від серця
Та просто відчиніть на зустріч дверці,
Впустіть красу, вона нам так потрібна,
Її тепло - це як матуся рідна
Вона не зрадить і не пройде мовчки,
А завжди подарує цвіт-листочки,
Не пошкодує у житті нічого,-
Це те, що залишилося святого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик