Не стели мені, Доле, шипи на рушник…
Натерпілась доволі я смути.
Розцвіте хай на ньому осінній квітник,
Що дасть музику літа почути.
Не вплітай кольори, що несуть в дім печаль,
Не неси прохолоду у ранки…
Не стели на волосся сріблясту вуаль ,
Розгуби її в барвах світанку…
Не тривож щемним спогадом душу у снах,
Намалюй ти їй казку весняну…
Там, де юність моя у химерних човнах,
Квітку щастя гойдає духм’яну.
Ти налий в мою чашу жагу і порив…
Не дивися, що втомлені крила.
Вдосталь маю в душі і наснаги і сил
Щоб для світу зорю запалила.
Дуже рада знайомству... Защеміло в серці від почутого про музику... Час від часу з'являлися думки про пісню... Буває, що римую рядки, наспівуючи. А от вірш "Бабине літо" написала піснею. Дуже хотілося б, щоб до нього була написана музика. Щиросердно вдячна Вам за увагу і гостину!!! Нехай Доля буде щедрою Вам на добро і радість!!!
У поетиці, так. Хочеться ще і в житті втілити багато задумів і мрій. Сердечно вдячна Вам, що завітали на гостину! Приємно. Чудового вечора Вам та натхнення!
Любочко,так приємно заходити до гостини, відчувати Ваш душевний стан та читати рядки, які так майстерно написані. Дякую, за насолоду. Щастя Вам, дорогенька та тепла.
Ваша оцінка, пані Ніно, для мене як винагорода. Втішаюся тим, що Вам до вподоби мої скромні вірші. Безмежно вдячна за теплий відгук! Гарного вечора Вам!