( По мотивам романа Этель Войнич «Овод»)
…Ці сходи кам’янисті – без кінця,
та кожен крок – наближення розплати,
Не зміг в житті своїм знайти вітця,
Житло останнє – стіни каземату.
Мій батько – кардинал, свята могуть…
Його молитви чують в високості.
Такі за віру до останку йдуть,
Він сам благословив мене на розстріл.
В житті я мало зустрічав тепла,
І в тілі, і в душі кровили рани.
Але усе ж любов в мені жила,
Хоч був для всіх життєвим грубіяном.
Бунтар я, хуліган та балагур,
(У непокорі – революцій сила.)
А десь у глибині я той Артур,
Якого Ви так щиро полюбили.
Злий постріл... і останній вітру шум.
Та все ж свободу я обрав би знову.
У Вашім серці слід тонкий лишу.
…Прощайте, Джеммо. Ваш до смерті – Овод.
Російська версія
Ступеньки каменные - без конца,
И каждый шаг - все ближе час расплаты,
Не смог я в жизни обрести отца,
Последний дом мой – стены каземата.
Отец мой – всемогущий кардинал,
Сутана красная огнем горела.
Он веру в своем сердце не предал,
Благословив меня перед расстрелом…
Немного в жизни я встречал тепла,
И в теле и в душе кровили раны.
Но все ж любовь в моей душе жила,-
Хоть был для всех по жизни грубияном…
Я правда – хулиган и балагур,
Бунтарь, мятежник, революций сила.
А где-то в глубине я тот Артур,
Которого Вы, Джемма, полюбили.
Пусть выстрел обрывает жизни нить,
В свободу вера – мой единый довод.
Я в Вашем сердце буду вечно жить.
…Прощайте, Джемма. Ваш навеки – Овод.
Світову класику іноді треба перечитувати, у зрілому віці відкриваються нові грані твору! Дякую, Мариночко, що присвятили свій вірш цій геніальній книзі!
Дорога Марино, бачила цей фільм дуже давно Та Ви зуміли твором нагадати про героїв.
Зворушливо написали про давню трагедію і так досконало... Нехай кожний день зустрічає Вас з щастям, а кожна мить дарує натхнення!
А де Ви працюєте, якщо не секрет? Писали, що розпочнеться сезон і не діставатиме часу на поезію? До зустрічі, ми будемо на Вас чекати...
Звісно, не секрет...Моя робота - моє натхнення...працюю директором районного дитячого закладу оздоровлення та відпочинку "Біле озеро". Я там кинула декілька фото в мій фотоальбом, якщо цікаво. Коли скінчиться карантин і нас дозволять відкривати, ми до осені будемо жити там. Крім праці з дітьми, щоденно веду у Фейсбуці розповідь для батьків та прихильників, як пройшов день, викладаю фотозвіт. Доводиться це робити вночі. Робота 24 години на добу
Нещодавно переглядала. Потрібно було дитину ознайомити. На фоні революцій, релігій та політик, головний мотив то відносини батька та сина. Це трагічна історія саме цієї любові. Не дарма письменниця закінчує роман тим, що батько не зміг перенести врату дитини. Герой, якого зіграв Сергій Бондарчук каже: "Всі знають біль Ісуса Христа, а чи знаєте, ви біль Батька?" І дійсно, біль Творця, який бачив як знущалися з його улюбленого сина. Бачив його мученицьку смерть. Чув його молитви до нього, в яких він мав право сказати: Відведи від мене цю чашу, проте хай буде так, як ти хочеш" Матвія 26:39
Дякую,за вірш. Він нагадав мені цей сильний твір. Який я читала і перечитувала. Дивилася і передивлялася.