змучений і засмучений, я вже летів до франківська.
знайте, як не розумієте: моє місце було 3б,
а місцем 3а летіла – ви її знаєте: галочка скуратівська.
о, мітці дюпрі, перепрошую! насправді я мав на увазі тебе.
отож вона каже: привіт, я мітці.
куди ти летиш, цікаво? я – королева пінг-понгу.
я сказав: ловити рибу в дев'ятій п'ятирічці,
переказуй вітання святому кінг-конгу.
а сам собі думаю: що я верзу?
хіба це та дівчина, що мріяв про неї?
і часто, дуже часто,
тамуючи сльозу,
думав так: чому не маю жодної творчої ідеї,
й як опинився в економічному соціяльно-тупому низу?
я згадував свої провальні епопеї
в черкасах, в києві, в херсоні і в дніпрі –
там не було мені щастя, там немає мітці дюпрі.
от вона й каже: а чим заробляєш на хліб?
та я, кажу, співаю у невеличкій рок-банді.
і вже так доспівався, що зовсім охрип,
як вірити фальшивій газетній пропаганді;
а сюди прилетів до коханої дівчини,
щоб трохи відпочити у неї на веранді.
вона каже: а я тут художниця, вільна малярка,
королева пінг-понгу, – й тих титулів маю
штук ще 50 чи 100.
та коли тобі сумно, і життя, як остання цигарка,
хто ти насправді – того не знає ніхто.
ми йшли вечірнім фраником, тримаючися за руки.
вона каже: якщо тут завернемо направо, опинимося в раю.
я кажу: там, напевно, холодно, а в міськраді неточні науки;
вона каже: залежно з ким, а міськраду кожен має собі свою.
я поглянув їй в вічі – побачив у них все те,
про що я мріяв: істину, ультимативну свободу, –
і навіть як над п'ятирічкою верба навесні цвіте,
схиливши коси й дивлячись у воді на дівочу вроду.
слухай моїх пісеньок! слухай всі і нові, й старі –
то все про тебе. люблю тебе, мітці дюпрі.
що було далі? то важко все пригадати.
знаєте, в мене в пам'яті стільки старих речей!
треба їх всі переглянути й заново поукладати
заради твоїх, кохана мітці дюпрі, очей
на тему: mitzi dupree, deep purple
