Страшна, лякаюча реальність…
На паузу ввімкнув весь світ,
Заблокував життєдіяльність
Король незвіданий Ковід.
Не обира, кого вражати:
Від жебраків і до еліт.
І кожен день рахуєм втрати,
Жахає нас щоденний звіт.
Ви хочете кусати лікті?
Свідомість ваша як в амеби!
Чому на владу ви сердиті?
Вас не зачепить? !Що їй треба?
Закрила вас на карантини,
Не можна вийти погуляти,
І заважає вам дитина,
Уваги стільки приділяти…
Уроки з нею вчити треба,
За що ж учителю платити?
В садок не відвести – халепа.
Ну як так можна? Що робити?
А я скажу. Нам Бог дав час,
Потурбуватись про безпеку.
Чи є безсмертні серед нас?
А то таке - від нас далеке?
Так, є хвороби більш страшні,
Що не дають людині шансу.
Так, гинуть й далі на війні,
І дтп, й трагедій маса.
Чому ж тоді коронавірус
Усіх на світі налякав?
Країни на замки закрились
Для цього не було підстав?
Ви подивіться, справжнє пекло
Тоді Китай, тепер в Італії
Веде війну вона запекло,
Страшну , тяжку, сумну баталію…
І кожен день плюси червоні…
Росте статистика невпинно.
І праця медиків безсонна,
І смерть…І знову…Щохвилинно…
-Мені не треба ізоляції,
Не в зоні ризику, на щастя.
Це для старих ось та дистанція.
Чи можна так з мене знущаться?
Із заробітків ось приїхав,
Тепер сидіти мушу в хаті.
Хтось хоче, щоб я з глузду з'їхав?
Ні так не піде. Йду гуляти.
Та посиди ж, ти недолуге!
Подумай про своїх батьків,
Бабусю, діда, чи то друга,
Та й незнайомих земляків.
Не маєш права наражати
Ти будь-кого на небезпеку.
Не треба було приїжджати!
Сидів би там собі далеко.
А повернувся – ізолюйся.
Два тижні – це не так багато.
Не вмреш від цього - не хвилюйся.
Щоб не картатись винувато.
Якщо одразу захворіють
Десятки тисяч українців -
Всіх врятувати не зуміють.
Поб'єм «рекорди» італійців.
Давайте пройдемо це гідно,
Життя у всіх одне. Й відверто
Скажу, що краще бути бідним,
Сумним, голодним, аніж мертвим.
