Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Котигорошко: Перехрестя Гекати 3 - ВІРШ


Котигорошко: Перехрестя Гекати 3 - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 26

Пошук


Перевірка розміру




Перехрестя Гекати 3

Стук у вікно перервав роздуми. Я опустив скло – років тридцяти неголений чоловічина. - Командире, в район ринку скільки? - П’ятдесят. - Поїхали? - Поїхали… Двигун мого «Гольфа» замуркотів, як задоволений кіт. Ну… може й не зовсім вже аж так задоволено він муркотів, той кіт, об’ємом одна ціла вісім десятих літра. На прогазовках вухо вловлювало ледь чутне неприємне цокотіння – компенсатори. Настрій підупав. Ще кілька секунд тому я набрав, було, повітря в легені, щоб зав’язати розмову з пасажиром, а тепер – мовчки видихнув його. Скрушне зітхання, зрозуміле лише мені. Цокання гідрокомпенсатора – це, звичайно, не трагедія, але… Ну, капець! Я вже уявив свої руки в мастилі, збиті фаланги (ну, от не можу я працювати в рукавичках, НЕ МО-ЖУ!) і якусь підлу гайку або болт, єдину (чи єдиного) із півтора-двох десятків, які ніфіга не хочуть відкручуватися. Воно, звичайно, можна заскочити на СТО, але… Ой, блін… Я сам працював якийсь час на СТО! Я дуже добре знаю, як працюють на СТО! Там же ніхто ніц не тямить зробити до пуття, а якщо тямить, то не хоче. Гасло працівників СТО дуже гарно сформулював колись мій напарник, Серьога з Луганська: « Пабольше би такіх лахов», клієнтів, себто, які ні в зуб ногою в техніці. От, що цікаво, Серьога зажив слави невкохатись якого майстра, хоча... Зі своєю машиною я його на самоті не залишив би. Ні, руки в нього ростуть, звідки треба і «заточені» добре. Він і справді «шаристий» майстер. Просто мізки в Серьоги «заточені» на різного роду «схематози». Замість якісного мастила ллється якась бурда зі смородом оліфи(аби змащувало), а якісне – продається сусідам-знайомим-друзям. «Заміна фільтра» лише зветься заміною, бо його ніхто й не міняє. Ай… Не лише ж Серьога – майже всі так роблять. Інколи з машин знімаються якісні запчастини і ставиться якась «фабула», ай… Таке… Тож – збиті пальці і «прОклятий» болт або гайка… Мабуть, я застогнав вголос та ще й заскреготів зубами, бо раптом почув пасажирове: - З вами все гаразд? - Зі мною-то якраз все гаразд… - А що не так? - Для вас – все. Ось ринок, де вам зупинити? - Поближче до трамвайної зупинки. - Все. Готово. - Дякую. - Щасти… Машина знову в «кишені» парковки, знову короткий стук у вікно – автовокзал. Парковка. Стук – Меморіал Визволення. Розворот. Помах руки «голосувальника» - центр. Парковка. Стук – «Феріде». Мій звичайний і звичний день, такий, як і тища мільйонів попередніх і тища мільйонів прийдешніх днів ФОПа – таксиста. По ночах не працюю – всіх грошей не заробиш та і… Ні, звичайно, під сидінням – бита, а в кишені – балончик «Терену» (є знайомі менти) і кастет, але… Від удавки на шиї то слабка поміч. Було пару прецедентів, але гасив їх ще на стоянці, не садовлячи ще пасажирів у салон. «Стрьомні» пасажири вгадуються одразу – по манері ходити, розмовляти, жестикуляції. Коли на одній шальці терезів – зайва сотня-друга, а на іншій – дурникування із Сан Саничем і вологі Наталчині губи на моїй щоці, то я вибираю друге. Обід. «Хот-дог» і кава. В обід мені більшого не треба. «Хот-дог» без салату, лише булка, сосиска і гірчиця. Інших «наповнювачів» терпіти не можу. Перекусив і – Центр, ринок, Старе місто… Все - те ж, все – те ж… І кожна прогазовка з тим цокотінням – ніби серпом по моїх ніжних тестикулах. Це натура така – я вже вслухатимусь в нього, допоки не перемкнусь на щось інше. А зараз ні про що більше думати не можу. А коли перемкнусь і на що? ХЗ… Отак, приїду понурий додому, ліниво колупатиму виделкою вечерю, аж поки на натраплю очима на запитальний Наталчин погляд. - Щось трапилось? - Ай… Компенсатори цокотять… - А що то таке? Це щось серйозне? - Та… Не те, щоб серйозне, дрібниця, але… - Ну, то чого ти паришся? Заїдь завтра на станцію… - Капець! Ти знаєш, що таке станція? Ти знаєш, що вони мені впхають? Наталка знизає плечима: - П-ф-ф-ф… Ну, так… Наша пісня гарна нова… Як завжди – ніхто, крім тебе нічого не вміє робити. - А ні?! Всі тільки й думають – якого б то лоха «наколоти» і «взути». - Міняй сам. - Поміняю… Я довго ще сидітиму в задумі на кухні, питиму чай, потім піду в душ, а за кілька хвилин сяду на край ліжка… Малий грався за компом в якусь «аркаду», з кухні тягнувся запах якихось смаколиків, Наталка грюкала кастрюлями та сковорідками. Я важко опустився на стілець. - Мий руки, скоро вечерятимем… Щось трапилось? - Компенсатори цокотять… - сказав я і раптом гучно розреготався. Наталка запитально-здивовано дивилась на мене. Капець! Ну, от як же я люблю, коли вона так округлює ті свої очі кольру оливок. Ех-х… Банально, але – втонути можна. Це правда. - Та… Не зважай. Все гаразд. Завтра не працюватиму. Відвезу вас із малим і – в гараж, мінятиму. - То надовго? - Ай… Побачимо. Не люблю я загадувати наперед, зурочити боюсь. От тільки скажу: «П-ф-ф-ф… Легкотня, пару годин» і… Капець! Знай, що гайка (або болт) таки не відкрутиться. Все було так, як передбачав – грьобані компенсатори не залишали ні за вечерею, ні в туалеті, ні в душі. Кажуть, що дива – поруч, в буденності. Та так воно і є. Пацан (ну, я, тобто) по паралельних світах, мікросах мандрує, фіг в таке хто повірить, а йому в голову в’їлись гідрокомпенсатори, частина досить-таки примітивного механізму. Наталка щось цокотіла пальчиком в телефоні, я присів на край ліжка і запитав, просто так, для проформи, аби щось сказати: - Що пишуть? - Не знаєш, що? Все, як завжди – коханці проходу не дають, зваблюють. - Покажи. - Як то ти там кажеш? Счаз! - Гляди мені, я не ревнивий, але хату спалю... - Чию? - Нашу, звичайно. Наталка відірвалась від екрана і раптом, дивлячись прямо в мої «зрадливі» зелені очі, запитала: - Саш… Тебе до цього часу не попустило? Чесно тільки… - Щодо компенсаторів? - Щодо дупопаторів! Ти знаєш, про що я. Так, знав я, про що вона, добре знав. Про мої ревнощі. Знав, але захотілося, що називається «увімкнути дурня». Хоча – ні, краще не треба. Наталка може й образитись. - Ти знаєш, що таке «цугцванг»? – запитав я замість відповіді. - Я запитую?! – тебе не попустило?! – в її голосі вже з’явився ледь помітний крицевий відтінок. - Цугцванг, Натусю, це, коли… - При чому тут цугцванг? Я знаю, що це таке. - Як би я не відповів зараз – однаково буде погано. Але… Гаразд. Гаразд, люба, я скажу… Я зараз все тобі скажу… - краєм ока я помітив, що телефон Наталка вже відклала. - Я скажу… Не збирався, але, якщо ти так хочеш, то скажу… Не знаю, чи ти рада будеш тому, що я скажу… - Що ти там бурмочеш? - Р-р-р-га-в-в-в! – з різким розворотом я рвонувся до Наталки і звалив її на подушки. - Загризу тебе! - Придурок… - в її голосі вже не було роздратування, обурення було награним, губи привітними, а груди – звабливими і теплими. Удар кулачка в плече був ледь відчутним, спротив – слабким. Найкрасномовнішим індикатором ситуації було те, як вона відповідала на мої поцілунки. - Дурбецало… - гаряче Наталчине дихання торкнулося мого вуха, а зубки вчепились за нього, коли вона перевернула мене на спину. В тому напівшепоті-напівстогоні вже не було й краплі роздратування. Думки про компенсатори з їхнім цоканням згинули десь у темній безодні забуття, канули в Лету… Наталчині сідниці притискались до моїх стегон, долоня – на її животі… Я не засинав – провалювався в нірвану... *** Спека – неймовірна, хоча, й терпима. Мені, якому +40 завжди краще, ніж -2 – терпимо. Виявляється, то лише на телевізійній картинці здається, що пустеля – це майже ідеально гладка поверхня, що тут немає доріг – куди хочеш, туди і їдеш. Насправді, дороги є і тут – звивисті, місцями вибоїсті, місцями кам’янисті. Далі буде

ID: 871184
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.04.2020 02:44:08
© дата внесення змiн: 18.04.2020 02:58:33
автор: Котигорошко

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (78)
В тому числі авторами сайту (6) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Яна Бім, 10.04.2020 - 17:34
Чекала-чекала, виглядала-виглядала і проґавила таки продовження))Так затишно ти оце пишеш, так красиво передаєш атмосферу...читала б і читала б 12 hi clap Але... мені щось страшно...млоїть передчуття лиха, а я вже люблю героїв, співпереживаю)
і знову чекати-чекати smileі вчити незнайомі слова.
Цугцванг... прекрасно.
 
Котигорошко відповів на коментар Яна Бім, 11.04.2020 - 00:31
О, так) Чекати і наздоганяти - найневдячніші справи))) А від лих ніхто не застрахований, Навіть ЛГ) Дякую, що зазирнула smile
 
Ulcus, 08.04.2020 - 13:22
щось «пороблено» - не можу відправити тобі коментар з оцінками. щойно дійшло, що без оцінки автора - відправляється, інакше - чомусь ні. так що будеш неоцінений
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 08.04.2020 - 14:22
ККраще бути неоціненним)
 
Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 08.04.2020 - 14:48
і це теж smile
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 08.04.2020 - 15:35
Ахах) А я заікаюсь в коментах)))
 
Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 08.04.2020 - 16:05
це добре smile мене краще боятись wink
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 08.04.2020 - 20:03
А гірше? smile
 
Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 08.04.2020 - 20:04
не скажу smile
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 09.04.2020 - 00:31
Бе-бе-бе tongue А по творові щось скажеш?
 
Саша Чорнобіла, 08.04.2020 - 08:20
Чекаємо "далі буде" writer
 
Котигорошко відповів на коментар Саша Чорнобіла, 09.04.2020 - 00:33
Ну, "далі буде", Сашо, Ви вже дочекались, а продовження ще буде, правда, не скажу, коли smile
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Всюдихід
Г. Орел: - Коронавірус
Знайти несловникові синоніми до слова:  Всюдихід
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Під,їзд (у будинку)
Open Air: - наголос на і?
Знайти несловникові синоніми до слова:  Біжутерія
Open Air: -
Синонім до слова:  опора
Open Air: - відчай
Синонім до слова:  опора
Оксана Батицька: - Хребетність
Синонім до слова:  опора
Оксана Батицька: - Міць
Синонім до слова:  опора
Г. Орел: - Лушня, атлант, каріатида.
Синонім до слова:  Любов
яся: - любов - магніт
Синонім до слова:  Подвиг
Г. Орел: - Супервчинок.
Синонім до слова:  Подвиг
Svitlana_Belyakova: - прояв любові
Синонім до слова:  опора
Svitlana_Belyakova: - химерне підгрунтя
Синонім до слова:  Подвиг
Badendor: - Героїчний вчинок
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Лісник: - Чеп́іга
Синонім до слова:  Консультація
Дід Петро: - Розтлумачення
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Дід Петро: - Утримачка
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Дід Петро: - Утримака
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Дід Петро: - Хапавка
Синонім до слова:  Консультація
Г. Орел: - розтлумачення
Синонім до слова:  Совість
Г. Орел: - Ангел-охоронець
Знайти несловникові синоніми до слова:  Подвиг
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Треш(шокуючий контент)
anna zakohana: - Сміття :apple:
Синонім до слова:  Консультація
Genyk: - Просвітління
Синонім до слова:  опора
Genyk: - Ногач
Синонім до слова:  Балкон
Genyk: - Визирач
Синонім до слова:  Балкон
Галина_Литовченко: - ПричЕпа
Знайти несловникові синоніми до слова:  опора
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Консультація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Розслаблення
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Балкон
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Совість
Miafina: - Чесність, порядність.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Треш(шокуючий контент)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
Genyk: - Ентер
Синонім до слова:  Смаколик
Genyk: - Дозована смакота
Синонім до слова:  Совість
Genyk: - Людиномір
Знайти несловникові синоніми до слова:  Совість
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Ручка(дверна)
dashavsky: - Відкриванка.
Синонім до слова:  Смаколик
dashavsky: - Кортячка. Облизуванець.
Синонім до слова:  Ізоляція
dashavsky: - Недоступна інформація.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Смаколик
Юхниця Євген: -
Нові твори