Ці ніжні троянди, ці лагідні квіти,
Розквітли теплом у замерзлій душі,
Життя буде мало мені, щоб любити
Ці ніжні троянди на долі кущі.
Їх хочеться вічно з долонь поливати,
Лишитися з ними в далекім краю,
Лягти біля них, про життя розказати,
Про зорі, про землю, про долю свою.
Їх хочеться вічно любити...кохати...
Від снігу, від вітру, від гріз берегти,
Собою від граду життя накривати,
Щоб вічно могли вони в серці цвісти.
Ці ніжні троянди, ці лагідні квіти,
З'явилися зранку у змерзлій душі,
Життя буде мало мені, щоб любити
Ці ніжні троянди на долі кущі...
***
Цей чудовий вірш- є неймовірна душевна краса! 
