Тебе тисячоліттями чекаю...
Тебе тисячоліттями люблю...
Тебе я серед натовпу впізнаю,
Твій ніжний погляд серцем я ловлю,
Коли тебе торкнеться промінь сонця,
Ти знай, - це промінь серденька мого...
Почуєш вітер? Глянь-но у віконце.
Це я торкнулась серденька твого...
Коли заснеш, і я тобі наснюся,
Цілунком ніжним вранці розбуджу...
Своїми мріями з тобою поділюся...
Я сни твої, коханий, збережу.
З нічного неба зорею ясною,
Тихенько загляну до твого серця...
Мене зустрінеш ранньою весною,
Я вірю, любий, щастя нам всміхнеться!
Світанком ніжним я прийду до тебе...
Мене відчуєш з подихом весни...
Не сумнівайся! Сумнівів не треба!
Я ще не раз прийду у твої сни...
Мене впізнай у крапельці роси,
В сніжинці першій, і в дождя краплині,
У Господа терпіння попроси,
Чекай мене щодня, і щохвилини.
Тебе тисячоліттями люблю...
Тебе тисячоліттями чекаю...
Усе в житті я подолаю! Все стерплю!
Бо доля в нас одна! Я вірю! Знаю!!!
Щиросердечне Вам спасибі!
Мої вірші дуже простенькі, і те, що вони подобаються моїм читачам мене приємно надихає до нових поетичних творів
Приємного Вам вечора. пані Марина
