Тебе тисячоліттями люблю

Тебе  тисячоліттями  чекаю...
Тебе  тисячоліттями  люблю...
Тебе  я    серед  натовпу  впізнаю,
Твій  ніжний  погляд  серцем  я  ловлю,

Коли  тебе  торкнеться  промінь  сонця,
Ти  знай,  -  це  промінь  серденька  мого...
Почуєш  вітер?  Глянь-но  у  віконце.
Це  я  торкнулась  серденька  твого...

Коли  заснеш,  і  я  тобі  наснюся,
Цілунком  ніжним  вранці  розбуджу...
Своїми  мріями  з  тобою  поділюся...
Я  сни  твої,  коханий,  збережу.

З  нічного  неба  зорею  ясною,
Тихенько  загляну  до  твого  серця...
Мене  зустрінеш  ранньою  весною,
Я  вірю,  любий,  щастя  нам  всміхнеться!

Світанком  ніжним  я  прийду  до  тебе...
Мене  відчуєш  з  подихом  весни...
Не  сумнівайся!  Сумнівів  не  треба!
Я  ще  не  раз  прийду  у  твої  сни...

Мене  впізнай  у  крапельці  роси,
В  сніжинці  першій,  і  в  дождя  краплині,
У  Господа  терпіння  попроси,
Чекай  мене  щодня,  і  щохвилини.

Тебе  тисячоліттями  люблю...
Тебе  тисячоліттями  чекаю...
Усе  в  житті  я  подолаю!  Все  стерплю!
Бо  доля  в  нас  одна!  Я  вірю!  Знаю!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865596
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2020
автор: Любов Граб