Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: На другий день Різдва /проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: На другий день Різдва  /проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 3

Пошук


Перевірка розміру




На другий день Різдва /проза /

Похмурий день навівав сум…. Сповив землю в сіру ряднину. Земля дрімала та не могла міцно заснути, нинішня зима швидше нагадувала пізню осінь. Безвітряно…. Оголені дерева, на них навіть не видно й інію. До хати стежка вистелена шлаком. На обійсті чорної масті, дворовий пес Палкан. Непосидючий, жвавий, прив`язаний ланцюгом до довгого, товстого дроту. Долає відстань, туди й назад, метрів п`ятнадцять, від хати до старого льоху. Льох майже весь ховається в землі. Дві сходинки з камінців ракушняку, обкладені великими сірими камінцями. Стіни льоху муровані з великих брил сірого каміння. Старі дубові двері й залізна штаба закріплена великим залізним замком, вказували на вік цього льоху. Як подивишся на двері, відразу підкрадеться думка, щось цінне там лежить, чи й часом не старовинні речі та золото. Льох за розміром доволі довгий і широкий. Це спадок ще від прадіда Олени, він був куркулем, займався виноробством. В ньому раніше зберігалося з двадцять бочок з вином, овочі, всякі соління та на полицях в кошиках різні продукти. З роками виноробство занепадало, а після війни вже ніхто ним і не займався. Олена з чоловіком Миколою зберігали в ньому овочі, яблука, різні продукти та самогонку. На зиму жінка квасила малу бочку капусти та, як і всі гарні господині, солила помідори й огірки. Там і справді влітку було доволі прохолодно, волого. На одній із полиць стояла здорова свічка, її завжди запалювали, щоб все бачити, бо ж така темінь хоч око виколи. Адже після вхідних дверей, десь через метра два, стояли ще одні дубові двері, тож з надвору світло в льох зовсім не потрапляло. Одне єдине маленьке віконце було розташоване між двома дверима та й те все покрите пилом. В хаті легке шарудіння …. Олена копошилася біля столу, в кошик збирала гостинці. Чоловік надумав сходити до рідного брата Івана, він живе на другому кінці села. Вони ж з дідом, під самим лісом мають хатину , а брат майже при долині, поближче до траси. Сам живе, дружина влітку віддала Богу душу. По всьому селі людей можна на пальцях рук перелічити. Микола, трохи схиливши голову, сидів на стільці, зажурено заговорив, -Другий день Різдва, а так ніхто до хати й не зайшов…. Нікому ми не потрібні. -Що ти хочеш, на кого чекаєш? В селі молоді вже зовсім не залишилося, не той час. Ні щедрівок не чути, ні посівальників немає, життя змінилося,- підтримала розмову дружина. Вона повільно рухалася по хаті. Добре, що вдвох, з такою думкою позирала на чоловіка. Син давно в Росії живе,сім`ю має, сварили щоб повертався та чи й послухає, каже там робота не погана, краща зарплатня. А людина ж, як риба, все шукає де краще вижити. Накривши кошика махровим рушником, знову заговорила, -Я оце думаю, може б завтра пішов, вже обід та й ти за сніданком випив сто грамм…. Я там в кошик, одну пляшку самогонки поклала, гадаю вам досить. Та не напивайтеся, на свята всі хочуть пригостити, а ти такий, що й не відмовишся, немає сили волі. Ні, я таки тебе попрошу, щоб менше хвилювалася, хай краще завтра підеш. Дід сердито дивився з під лоба й провівши рукою по лисій голові, хриплуватим голосом, -О! Дала, вже й пошкодувала, хіба мало в льоху залишилося. Жінка кивнула рукою, - Та ти ж не можеш зупинитися, як в хаті є самогон, мусю ховати. Та хіба ж я скупа, он і м`ясо печене поклала й ковбаси копченої два кілечка. І пляшку самогонки, з кропом варила, м`ягенька, без запаху, то ж яка я скупа, все тобі недогодиш. … Краще вгамуйся, лягай відпочивай! Ще встигнете відсвяткувати, підеш завтра зранку, а нині вже обід. Чого йти в таку пору, зараз скоро темніє… А я схожу в сарай, зберу яйця, два дні, як не брала. Олена одягла стареньку фуфайку, взяла шматок хліба й вийшла надвір. Пес, махаючи хвостом, підскакував біля неї, лащився, зазирав в очі. Вона, кинула йому хліб й весело, -Ой хитренький мій, танцюєш, заробляєш хлібчика. Ба, зголоднів! Он по всьому обійсті кістки, хто гризтиме? Тим часом дід, вздрівши, що жінка пішла до курей, наче приховуючись, одягнувся. Хапнув кошик з гостинцями й озираючись, швидкою ходою, пішов в сторону льоху. Бач, каже не скупа, а, що нам півлітра, ще сусід зайде, як не пригостити. Олена повернулася до хати, побачила,що діда немає, від несподіванки ледь яйця з фартуха не висипала, знервувалася, -От старий чурбан, просила ж завтра підеш, ні пішов! Це вже точно ночувати не прийде, засядуть два старих жолуді, куди в них той зелений змій лізе….. Й поспішила надвір, -Треба льох закрити поки не забула. Зайшовши до хати, роздягаючись, бурчала, - Бач, хоча б разом пообідали, було б веселіше….. Добре,що в нього є брат, а, я ж, як перст залишилася сама. Правду дід каже, нікому ми не потрібні. Розчаровано, махнувши рукою присіла за стіл пообідати. Після обіду, при включеному телевізорі, дрімала на ліжку.. Проснулася вона, вже за вікном зовсім стемніло. Нагадала, що треба закрити сарай й всунувши ноги в чоботи та накинувши на голову стару пухову хустку, вийшла надвір. Прохолодно, повівав невеличкий, вологий вітер. Здалеку чути перегавкування собак. До сараю йшла майже навпомацки, бурчала, -Ото дід, казала ж, що лампа перегоріла, треба замінити, хоч кажи, хоч не кажи. Напевно треба самій замінити, але ж треба нагадати, куди я її поклала . От голова дірява…. Придивлялася до неба, -Ні місяця, ні зірочки жодної, хай би вже сніжок пішов, охо-хо-хо... А час спливав… Наступила ніч… Олені не спалося, чогось гавкав пес, наче рвався кудись. Вже помолившись до ікони, хотіла вийти надвір, але тут же передумала. А, що як хтось з чужих молодиків, чи бомж якийсь, трасця іх матері, заб`ють. Отак самій ночувати,казала ж підеш ранком. Чи спала, чи й не спала, на годиннику третя ночі. … Чула, як завивав пес, лежачи хрестилася, читала молитву . Думки, як джелі, ой Миколко хоча б біди не було, просила ж не йди. Гірше за мале дитя, а, як мене тут заб`ють. Пес, як сказився, то гавкав пів ночі, тепер виє. Хай Бог відведе від нас біду, ще б синочка та онуків побачити. Наважилася включити телевізор,щоб відволіктися від кепських думок. Довгі ночі взимку…. Та тож хоча б зима, як зима, а це хлюпне дощ дві краплини, а снігу й морозу немає,темінь. Нарешті дочекалася ранку. Метушилася по хаті, приготувала пічку, щоб розпалити й поспішила надвір. Обійшовши кругом хати та сараю, заспокоїлася,що все нормально, відкрила курей. Трохи здивовано звернула увагу на пса, той напівлежачи гриз кістку в самому кінці дроту. Здалеку виднілися зачинені двері льоху, підійшла ближче до пса, -Тю й чого ти її сюди притаскав? І чого не давав спати, заводив наче на повний місяць? Пес покинув кістку й гавкав в сторону льоху. Стара придивлялася вдалечену й сердито до пса, -Тю на тебе, чого пусто гавкаєш! Нема діда десь - то до обіду може з`явиться, хоча б тільки не напився. Олена закінчувала варити борщ, мала сходити в льох, взяти квашених помідор. Одягаючись,почула гавкіт пса й скавуління. О, напевно старий повернувся, ну й добре, чого дурепа хвилювалася. … З тарілкою в руках йшла до льоху, пес гавкав в сторону городу,здалеку виднілась чоловіча постать. Стара радо відкрила двері льоху і завмерла, на сходах нижче лежала купа лахміття, -Тю коли це дід натаскав? Це треба було гріх на душу брати, на свята робити. Вона дивилася під ноги, ступала по сходах, коли почула чхання,озирнулася назад, але в дверях нікого не було,подумала,що то дід близько чхнув. По сходах спускалася нижче, від здивування ледь не впустила тарілку. Лахміття зашевелилося, з нього виднілася голова діда, він здіймався на ноги. Вона так і сіла на сходах, відняло мову, кліпала очима, від нього тхнуло перегаром. -Оленочко, сонечко, як добре,що ти прийшла! Я так замерз, так замерз. Розводячи руками, - Мусив самогон випити, їй Богу, як би на пив, то знайшла б мене мертвим. Стукав, гукав тебе, гукав Палкана,щоб гавкав,але ти не звернула уваги. Оце зібрав весь мотлох щоб зігрітися та так і заснув. А кошик внизу залишив, дещо з`їв. Аж тут з надвору відволік голос брата, -О ви обоє тут, Христос народився! А я помітив Оленка до льоху пішла, а тебе не бачив… -Славімо його! - Відповів дід і до жінки, -Давай я сам, що помідор взяти, чи капусти? Стара дивилася на нього, по щоках, як горошини котилися сльози й тихо, -Ах,ти ж бісова душа! А я думаю,чого пес рветься, заводить. Помідор набереш! Він взяв тарілку, пригорнув до себе, -Ну- ну живий я, живий! Хотів, ще пляшку самогонки взяти. Коли до виходу, двері закриті, зрозумів, що це ти постаралася. Це ж треба, так попасти в халепу! Їй від злоби, хотілося набити діда, але ж не розпочне сварку при братові та й ще в свято. Іван,напевно промерз, переминався з ноги на ногу, нічого не міг зрозуміти, -Ну ви там скоро? Дід дружині прошепотів на вухо, -Нічого не треба розповідати, а то буде з нас насміхатися. Олена сердито, стиснувши губи дивилася на чоловіка, -Набери помідор та кошика захопи, а ми пішли. Згодом, я з тобою проведу бесіду, розберуся, без свідків. Іван з Оленою, вітаючи один одного з Різдвом, розцілувалися. Микола, тішився, що прийшов брат, в надії, що дружина заспокоїться й не буде така сердита. Зненацька чхнув, підтираючи рукою носа, голосно їм в слід, - Ви йдіть, я вас наздожену…. Я зараз, швидко… І тихо, майже про себе, -От і добре, зробимо профілактику організму, щоб ця ночівля, мені боком не вилізла.

ID: 864880
Рубрика: Проза
дата надходження: 15.02.2020 08:58:35
© дата внесення змiн: 18.02.2020 17:42:07
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 13 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Тетяна Горобець (MERSEDES), dashavsky, Сабилла, Світлая (Світлана Пирогова), Valentyna_S, Катерина Собова, Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (143)
В тому числі авторами сайту (25) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Ніночко, дуже сподобалося! Цікава пригода і смішна, але з гірким присмаком. Вимирають села, молоді зовсім там немає, і це дуже гостро відчувається в оповіданні. Але кінцівка гарна.
12 12 friends give_rose 31 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Людмила Григорівна, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! give_rose 21 22 22
 
12 Цікаво, життєво! Дуже гарна проза. 16 give_rose give_rose give_rose shr sp ko
 
Ніна Незламна відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Світланочко!Весняного настрою Вам і натхнення! give_rose 21 22 22
 
геометрія, 19.02.2020 - 20:34
Чудова проза,Ніночко! 12 12 16 16 girl_sigh ghmm ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар геометрія, 01.01.1970 - 03:00
Широ дякую ВАм! give_rose 22 22 21
 
Зелений Гай, 19.02.2020 - 12:28
Життєва історія. Колись мене зачинили в спортзалі. Роздягалка була в підвалі, я замешкалалась. Прийшлось через кватирку вилазити, бо попереду було 2 вихідних biggrin
 
Ніна Незламна відповів на коментар Зелений Гай, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Таке життя biggrin Всього,як кажуть буває на світі.Добре,що вилізли. Рада Вам!Удачі! give_rose 22 22 21
 
Маг Грінчук, 18.02.2020 - 21:20
12 16 22 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Маг Грінчук, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 23 22 22 21
 
Галина Брич, 18.02.2020 - 17:48
12 12 hi friends give_rose Заінтригували... Цікаво, життєво! Прочитала з задоволенням!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Галина Брич, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! Гарного вечора! give_rose 22 22 21
 
Сабилла, 18.02.2020 - 15:50
Как же приятно читать Ваши рассказы! Насквозь жизненные!
Добра, радости и вдохновения Вам! 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Сабилла, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам!Завжди рада,що в мене є друзі. Всього найкращого! give_rose 22 22 21
 
Valentyna_S, 16.02.2020 - 15:47
Цікаве, захоплююче оповідання, багаті художні засоби, як завжди, пані Ніно, Ваша проза на висоті. Прочитала з великим задоволенням 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Valentyna_S, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую! Завжди Рада. Всього найкращого Вам! give_rose 22 22 21
 
Дуже гарна розповідь, в якій так переплітаються цікаві життєві події. 12 12 give_rose give_rose give_rose Доброго ранку, Ніночко та чудових емоцій. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Надіюся. Всього найкращого Вам! give_rose 22 22 21
 
dashavsky, 15.02.2020 - 17:19
12 sp biggrin Весела історія. Бувають такі випадки в житті. Я колись давно жінку автоматично закрив у стайні. Получив тоді по саму зав*язку. 019 give_rose give_rose give_rose friends hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар dashavsky, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! То таке життя- в ньому всього буває...Всього найкращого Вам! give_rose 22 22 21
 
ТАИСИЯ, 15.02.2020 - 17:06
Такова реальная сельская жизнь со всеми её проблемами, приключениями, переживаниями...
С годами старикам всё сложнее вести своё хозяйство. Но отношения привлекают добротой и заботой... Спасибо, Нина! Удачи и успехов! hi ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар ТАИСИЯ, 01.01.1970 - 03:00
Большое Вам спасибо!Всегда жду Вас в гости. Удачи Вам! give_rose 22 22 21
 
Ганна Верес, 15.02.2020 - 15:35
Ваш кожен твір - то шедевр, Ніночкл. Не могла не прочитати, хоча й часу маю обмаль. Дякую. Зі Святом! 12 12 12 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ганна Верес, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
Чайківчанка, 15.02.2020 - 14:28
hi give_rose 12 Ви талант !ГАРНО ПЕРЕДАЄТЕ У ПРОЗІ ЧУЖІ ДОЛІ.
 
Ніна Незламна відповів на коментар Чайківчанка, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!З Святом Вас! give_rose 22 22 21
 
Чого тільки у житті не буває! biggrin Гарно та дотепно, Ніно! 12 16 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Валічко! З Святом Вас! give_rose 22 22 21
 
Галина Лябук, 15.02.2020 - 14:04
Настільки гарно , художньо описали хозяйство стареньких, пригоду, що трапилась із дідом, що оповідання читалося
одним духом, цікаво. Вміло і талановито. 12 16 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар Галина Лябук, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Галинко!Дякую за підтримку! Щастячка Вам і натхнення! give_rose 22 22 21
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Любов - мрія поета.
Синонім до слова:  Любов
Wicenta: - :clap:
Синонім до слова:  Ізоляція
Данило Київський: - Самозбереження :22:
Знайти несловникові синоніми до слова:  ковач
: - коваль
Синонім до слова:  Любов
Г. Орел: - Туга Душі за досконалістю.
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Г. Орел: - Власницький інстинкт
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Поступовність
Синонім до слова:  Ізоляція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю".
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю"
Синонім до слова:  Еволюція
Genyk: - Тримання удару
Синонім до слова:  Ізоляція
Genyk: - Виокремлення
Синонім до слова:  Ізоляція
Максим Тарасівський: - Синя ізолєнта
Знайти несловникові синоніми до слова:  Еволюція
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ізоляція
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
boroda-64: - асясяй
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Нервотрус
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Серценеспокій
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Злинці
Синонім до слова:  Любов
мышь: - Дихання, вічність, дар божий
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
dashavsky: - Душевна млість. :(
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Ооооо: - Дурощі.
Синонім до слова:  Любов
Юхниця Євген: - Сяйність, радісність, вітальність
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ревнощі, ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Sin el mar: - Сонячність
Синонім до слова:  Любов
dashavsky: - ТЕПЛО ДУШІ. :019:
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Не підвладне почуття...
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Дикар, брукняк
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Галечка, рінь, градівка, лобак
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Наметень, кругляк
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Глиба
Синонім до слова:  Самозаймання
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова): - самоспалах
Синонім до слова:  Заводити(включати автівку)
Пантелій Любченко: - Задрандулити.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Любов
Ооооо: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Ооооо: - Любов
Нові твори