Ледь прокинувсь літній ранок,
Вмивсь росою із гілок.
Що іще із забаганок?
Спив росу із пелюсток.
А квіток! Це ж літо - море,
Глянув - квіточка одна,
( А теплінь така надворі!)
А вона чомусь сумна.
Біля неї джміль пухнастий,
Все вустами припада.
Він у неї гість тут частий,
Та красуня - все рида.
Він і так, і сяк до неї,
Крильми збив усю росу.
Він давно вважав своєю,
Цінував таку красу.
Але щось не співпадало,
Чом пішло усе не так?
Не його вона чекала,
Любий серцю - пастернак.
----------------------------
Так розбились сподівання,
Хоч цвіла в душі надія.
Принесе розчарування,
Зависока надто мрія...