Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: На роздоріжжі ( поема) - ВІРШ


Ніна Незламна: На роздоріжжі ( поема) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 14

Пошук


Перевірка розміру




На роздоріжжі ( поема)

Ніна Незламна :: На роздоріжжі ( поема)
1 Вона до дзеркала задивилась… Фарбувати коси, а може ні? Серце тихо, то шалено билось Думки сумлінні… Що ж робить нині? Вкотре на роздоріжжі… Й не снилось… Ой, роки – роки, ще ж лише сорок… Мов троянда… В пору, цю осінню Чи ясні мрії, можливо порох? Розвіються, чи злетять в безодню… Ранкові бажання - чути слова ніжні Себе відчути, щасливою жінкою Вуста привабливі; ясні стиглі вишні Потонуть в ласці і бути потрібною. О, блудні думки – клубками тумани Пахуча кава пінилась в чашці Душа стомилась, як збутись омани? Де взяти сили? Злетіти б цій пташці… Ледь підхопила, рукою волосся Змарнілі очі, повні сліз, печалі Що ж за життя це? Як в полі колосся Під дощем й сонцем… А, що ж буде далі? О, мрії – пташечки, сизокрилі, смілі Чи й зможу, обійти роздоріжжя знову? Надії… Для себе світлі, зрозумілі Хоч й зима, скоро навіє сніжну ковдру А життя…. Чи й минуле було щасливим?! 2 Край великого міста, потопав в деревах Хати із цегли, червоні й біленькі, доволі Високі й нижчі. І виноград по парканах А вздовж дороги; стрункі, пишні тополі. Їх, три милі доньки, у мами й тата Великий будинок і чудовий сад В них не бідна сім`я та й небагата Дивував гірляндами синій виноград… Привчали всіх, батьки до праці Господарки, щоб по городі Щоб затишно й чистенько в хаті Щоб трудились, журилась мати… Гарний врожай збирали щороку Наче й в мирі і все у злагоді Підростали, славненькі нівроку Але батьки, все ж сварились іноді… Полоса чорна тьмарила очі Загуляв батько, як вітрисько злий Не спала ненька майже щоночі Життя не солод - полин гіркий… Розчарування, пакунки, сльози Ні, не простила, йому матуся зради Чужі парфуми, забудь не в змозі Заради дітей, не кинув свої вади. 3 Обласне місто зустріло привітно Хоч шум автівок й весь час чути галас Мамі й дівчаткам, на душі світло В п`ятиверхівці, квартира просто; клас! В зіницях сльози радості й щастя…... Життя рікою, школа, друзі З іншого класу хлопець чемний Їхнє знайомство і невдовзі Сподобавсь мамі. Він був скромний…. Як наодинці, в очах ясні іскринки Перші цілунки… Переросли в кохання А в школі бали і диво - вечоринки Вона ж для нього, як ясна зірка рання. Блакитноока… Усмішка; подібна сонцю Ніжна, тендітна, між них мала різниця Веселий погляд, запрошення до танцю Час летів швидко, вона вже й випускниця. Що може дати, рідненька матуся? Адже, ще має, дві доньки в квартирі Радіє слову, почула, - Вивчуся Серця зігріті, всі розмови щирі. 4 На роздоріжжі… Вибрала не ту дорогу Яке навчання? Молодість прекрасна пора Хоча й тримала в душі сумління, тривогу Вирішила…. Друг в житті - найкраща опора! Кохання – вирій, почуттів і чудес Політ лелечий, вірності і щастя Сіяло сонце… І мрії до небес Що удвох краще, все зробити вдасться… В святу неділю стали на рушник Благословили, батьки, родина І перший іспит, немов маятник Де жити краще? Не відпустила сина Свекруха й строго, - Тож жити в купі легше! Сидять обоє, в білій білизні Хоч на підлозі і на матраці В раю неначе, очі серйозні Почуття ніжні, ніби в палаці…. Ті дев`яності - екзамен для сім`ї Грошей нестача й новина; вагітна Зірки мигтіли в туманному сузір`ї Вона ж раділа, покірна й привітна….. Казкова осінь… Давно обважніла Не час родити…. В душу страх запав Сумне обличчя, як квітка змарніла Він взяв за руку, нещастя відчував…. Думки осінні, в родовій палаті Біль і страждання, народжувала важко Чомусь з`явилась в білім халаті мати В очах темніло… Слова, - Потерпи пташко Ледве почула й провалилася у сон… 5 В палаті сонячно і напрочуд тихо Тремтіли повіки… Думка, де ж дитина? На душі тривога, підкралося лихо Ледь - ледь підійнялась… Може маю сина? Відкриті двері… Лиця неньки й свекрухи А поруч з ними, її любий, коханий Вона ж не п’яна, а мов після сивухи Для кожного день, видався вистражданий…. З`явились на світ, два крихітні синочка Дуже зарано. Дні і ночі, всі в тривозі Їм сил забракло, не жити ангелочкам Непрохана смерть, стояла на порозі. Похмуре небо, а чи сонце за вікном В відчаї двоє, сварки, пусті розмови Де ж те кохання? Кожен, йшов своїм шляхом Щоб помиритись, за це й немає мови… У церкві тихо, густо мерехтять свічки Вона приходить, синочків пом`янути Два ангелочки, часто прилітають в сни О, як боляче! Ні, не позбутись смути. Рана під серцем, увесь час кровоточить Де знайти сили? Тож треба жити далі! Вкотре хустинку, всю сльозами промочить Де знайти вихід, щоб позбутись печалі? 6 А час летів… Ледь загоїлася рана Мрія вчитись, таки мала здійснитися Перед нею в інститут, відкрилась брама А з минулим…. Вирішила змиритися…. Роки навчання, доброта, щирість друзів Придали сили і впевненості в собі Думок багато, тішилась білій смузі Щаслива буде, ще порадіє судьбі…. Кожного дня робота й знову навчання Не до втіхи, папери і все числа й числа По натурі весела, пташечка рання Та все чомусь, не змогла розправить крила… Вже й за плечима магістратура В житті стежина плелась барвінком Спомини в церкві, лягала жура І Бог все бачив, всьому був свідком… 7 Змирилась доля. Ввірвався в серце Стрункий, чорнявий, почуття збудив Ті поцілунки… Все наче вперше Мов в`ялій квітці, піділляв води… Втік відчай… Ожила в ніжній спокусі Діждалась…. В обіймах вдвох шаленіли Кохання – щастя джерело й радості Розрада… Ніжність дотиків, п`яніли….. В ліжку не раз, заводив розмову - Давай люба, народимо дитя Боялася… Та все ж дала згоду -Хай буде так, прикрасимо життя... Летіли швидко; дні, часи, хвилини Окрім роботи, займалась квітами На душі тепло, думки перлинами Потіш Боженьку, нас немовлятами… Чотири роки подружнього життя Вже й в безнадії радість материнства Все стороною обходило щастя Чи вирок долі, а чи знак чаклунства? В душі зневіра… Палати, лікарі Роки, як іспити… Операційні столи Гнобили тіло. В тунелі ліхтарі Ознака жити, цю звістку принесли Та вже не буде вона мати діток. Тиша в квартирі… Все погляди сумні Він став холодним, айсбергу подібний Знов розлучення, покинув навесні У важку пору… Їй так був потрібний Лишив лиш спомин, про палке кохання…. А Бог же свідок, не її провина Весь час в надії, що зів`є гніздечко Не проростала саджена зернина Від болю туга, щеміло сердечко. В душі таїла, печалі й страждання О,що ж ти доле, як же далі жити? Не зацвіте весною квітка рання А так бажала з милим мати діти. 8 А час спішив… Життя не зупинилось Нові друзі, тож змінила роботу Дивувалась… Зустріти і не снилось Їх щирість відчула, тепло й турботу. Весна – чаклунка, прикрасила життя Жага злетіти, пташечкою сміло Любила квіти. Давно є бажання Прикрасить клумби, їх саджала вміло. Чудове місто в суцвітті каштанів Тішилась ними й справно доглядала Не малювала, як інколи планів Свою самотність в роздуми ховала. Все ж мала втіху, в Інтернеті друзі Часті знайомства, побачень не ждала Віру втратила, боялась ілюзій Ночами в пітьмі, в стражданні ридала… На все Божа воля, казала матуся Ти доню старієш, краса відійде За тебе лебідко, я часто журюся Чеснот замало… Де ж щастя твоє? Вже й нині за тридцять, думки, як джмелі Зважилась з русявим, сходити в кіно На сьомому небі, здалось захмелів Радів спілкуванню, мов знались давно… Про їхнє кохання, свідками ночі -З тобою ж не діти, нащо водитись? Шепотів на вухо, зазирав в очі Давай удвох жити. І одружитись Я теж не проти, прошу, не відкажи. 9 Стежки, доріжки… Сторінки життя Щось шепотіло, будь обачною Придивись добре! Яким майбуття Він бачить далі? Чи буде пуття? Кілька місяців, як іспити двом Він навіть ладен, взяти дитину Чужу, з притулку. Здалось дивом Ось так наваживсь, яку ж причину Ховав від неї? Впала підозра… М`який характер, є поступливість Завжди уважний, в міру веселий Як розпізнати, а чи має строгість? Чи не ховає, там, в душі лукавість? Розчарування…. Та зустріла мати Наче й привітно, все ж сумна в розмові Тривога в серці, а чому й не знати Схоже ревнує, погляди зимові…. Не треба спішити, спиняла себе До небес дивилась, знайти б пораду Аж під ранок небо, стало голубе Розбрелись зірочки. Ой, з ним прОпаду… Думки тікали й вкотре повертались Вже й сорок років, одна втіха квіти Краса на вікні, з сонцем розважались Зайчики по них, чом не порадіти? Шкода один в мами, не буде щастя Той життєвий досвід, її зупиняв Мабуть залишитись друзями краще Це буде помилка, довго запевняв Та все ж охололи трохи почуття…. Лиш по телефону, як брат і сестра Ні, це не помилка, є передчуття Він; мамин синочок, а життя не гра… Змиритись не хотів, бажав стосунків І часто дзвінками, все ж надокучав Не таких бажала, вона дарунків Від долі. Хоча він занадто страждав… 10 О, зоре вечірня, ти зійди над мною Підкажи, що буде, прошепчи тихенько Поділюсь думками, журбою з тобою З душі тягар зніму, звеселю серденько…. Які довгі ночі…. Однакові сни Містом любувалась, погляди в вікно Де знайти розраду? Хотілось весни А в грудях стискало, на серці тоскно… Просинався ранок, ясне сонечко За вікном струмки, плакали сніги Збиралась до храму, йти недалечко Думки розвіяти, втекти від нудьги Там біль притупити, синів пам`янути…. В храмі тихо - тихо, до свят далеко І людей замало, шурхіт підборів Сердечко тремтіло, ой, як нелегко Чому в житті, така ти, моя стежко? Ставила свічку, ледь не впустила Хтось взяв за руку, - Давайте я сам - Ось так, вже й горить! Сльозу струсила - Ой, поспішила.. Я дякую вам! Довго поруч стояв, читав молитву Час від часу назад, дививсь на двері Вмить в душі сварила, себе роззяву Але, все ж на світі, є люди добрі! Догорала свіча…. Легеньку ходу Ще здаля, помітив і йшов за нею - Ви все, ще в тривозі… Я вас проведу! Ледь бліднів, любувався красунею…. Він зростом вищий, сміло взяв під руку Легке тремтіння по тілу пролилось Приємний голос, позирала збоку Треба ж такого? Навіть і не снилось.. 11 Скупчились хмари, сльозились небеса Накрапав дощик, вдвох в під`їзд забігли Йому здалося, що на щоці сльоза Заглянув в очі, в якусь мить застигли… Як школярі, обоє посміхнулись Раптом спитав, - Як звать чарівну пані? Справжні дива, здалось чогось боялись В такі роки, напевно якісь грані Є в спілкуванні. Шепотіла ім`я….. Голубоокий, думка промайнула Бач чимось схожі, подала візитку І, як дівчисько, собі; от утнула Бігла по сходах, він залишивсь в смутку…. 12 Чоло змокріле, червоні щоки Трепіт сердечка, неначе в пташки Зміг розбудити… Та хіба ж в ці роки Прийде кохання? Життя ж не іграшки…. Ледь втихомирилась. Чашка кави Зняла напругу. Скільки літ йому? Так, трохи старший, не зловлю ґави Одній на старість - не заздрю нікому… Місяць вповні, освічував кімнату Він не дзвонив, легке розчарування Мабуть ніхто не захистить цю квітку Задовга ніч, не спалося до рання… Пройшло два дні, тримав три орхідеї Тут, в під`їзді. Так давно її чекав І торт в руці, посміхнувся до неї -А я до вас, мо » запросите на чай? 13 Короткі дні… Мов потрапила в казку Інтелігент… Зумів причарувати Вуста до рук. Так відчувала ласку Яку ніхто й ніколи не зміг дати. В вихідний день, навідався зарано Вона в ліжку… Накинувши халат Хвилюючись і трохи стурбовано Стріла в дверях. Відчула аромат П`янких парфумів. Ясніли очі Як феєрверки. Жага кохати Звуки зітхання,- Ой. довгі ночі… Весь час без тебе! Пристав чекати!» Які там слова, встояти не змогла Весняний подих… В полоні цілунків Аура спокуси їх перемогла Й сама не ждала, інтимних стосунків…. 14 Стежки, доріжки.. Всі сторінки життя Надто багато всього пережито Сяє обручка на столику здаля Що відповісти? А чи й справді щастя Пізнає вона? Знов на роздоріжжі… Довгий дзвінок в двері…… О доленько, доле, піду пригорнуся Хай на серці я зомлію Й сумніви розвію, в обіймах втоплюся Хай довіку буду з милим… жовтень2019р

ID: 854645
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.11.2019 09:49:42
© дата внесення змiн: 15.11.2019 07:43:48
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 21 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Любов Вишневецька, dashavsky, Ольга Калина, Світлая (Світлана Пирогова), Капелька, Valentyna_S, Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (192)
В тому числі авторами сайту (42) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Ольга Калина, 10.12.2019 - 09:26
12 12 12 Аби лиш знати де впадеш... Гарна розповідь.. 16 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую пані Олю! give_rose 22 22 21
 
Маг Грінчук, 26.11.2019 - 11:17
12 16 22 give_rose 021
 
Ніна Незламна відповів на коментар Маг Грінчук, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,шановний! give_rose 22 22 21
 
Haluna2, 25.11.2019 - 22:24
Цікава, захоплююча поема! give_rose 31
 
Ніна Незламна відповів на коментар Haluna2, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! give_rose 22 22 21
 
Шон Маклех, 23.11.2019 - 11:12
Дуже цікавий твір! Вразило.... give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Шон Маклех, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю Вас! Щиро дякую! Нехай щастить! give_rose 21
 
Mikl47, 21.11.2019 - 18:09
12 Не думав, що дочитаю до кінця цілу поему...Але дочитав і не жалкую, бо було по справжньому цікаво.Життя підкидає такі сюжети, що просто так не придумаєш. Творчих Вам успіхів. 16 give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Mikl47, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Рада,що читаєте мої твори. Так на жаль долі різні...Є таке життя,що не дарма кажуть пройшла крізь вогонь і воду...
З Святом Вас! give_rose 21
 
Mikl47 відповів на коментар Mikl47, 21.11.2019 - 18:45
Щиро дякую. Добра Вам. 021
 
Ніна Незламна відповів на коментар Mikl47, 01.01.1970 - 03:00
Взаємно! 23
 
Олеся Лісова, 20.11.2019 - 13:28
12 16 Дійсно, Ніночко, поема, наче серіал подивилася. Стільки болю героїні прийшлося пережити. Та кохання таки своє знайшла, тоді, як уже не чекала. Дякую за насолоду. 021 Чудова робота. 22 22 give_rose give_rose give_rose cup shr
 
Ніна Незламна відповів на коментар Олеся Лісова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Олесю! Та ні ,це реальне життя однієї моєї знайомої... Успіхів Вам! give_rose give_rose 21 22 22
 
Колись одна старша від мене мене жінка казала: -Любов і на печі знайде.
Напевне, так воно і є, хоча справедливий і вислів, що "Під лежачий камінь вода не тече".
Мабуть у кожного своє щастя, своя доля.
Гарна поема, Ніночко. Сподобалася.
friends 12 12 16 give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Людмила Григорівна, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую пані Людмило! Так від долі не втечеш... От написала ці слова і пригадала свою прозуз такою назвою... Скільки життів,стільки й долей,як тих квітів в полі...Успіхів Вам! give_rose 22 22 21
 
Чмтав і очикував тільки счастливого завершення...
Дякую.
Щиро.
23 23 16 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Донець Олександр Віталійович, 01.01.1970 - 03:00
Рада Вашому візиту. Сердечно дякую! give_rose 22 22 21
 
Tanita N відповів на коментар Донець Олександр Віталійович, 18.11.2019 - 11:02
і я вам, за приємність знати вас і вашу творчість friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар Tanita N, 01.01.1970 - 03:00
give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Tanita N, 17.11.2019 - 23:39
Зачиталася вашою поемою....Наче фільм подивилася...
Жіноча доля непроста,
терниста, потребує сили.
А зрозуміти може лише та
у кому є любові вогник- диво.

Дякую за приємність знати вас і вашу творчість. Дуже-дуже радію завжди вам.Твір чудовий! icon_flower 16 16 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Tanita N, 01.01.1970 - 03:00
Доброго ранку! Ящиро вдячна за такий теплий коментар. Завжди Вам рада,заходьте,читайте! Я не знаю скільки Вам років... То,як молоденькі,могла Вам запропонувати такі твори"Він і вона" "Після випускного"" Повернення шкільного кохання" Гарного відпочинку Вам! give_rose 21 22 22
 
Tanita N відповів на коментар Tanita N, 18.11.2019 - 13:04
Я чииала ці твори. Гарні. Та, на жаль, це не моя вікова категорія🙂. Хоча, для спрмйняття творчості вік ролі не грає. Головне- це відлуння, зачепило чи ні.
 
Ніна Незламна відповів на коментар Tanita N, 01.01.1970 - 03:00
Я рада,що читаєте мої твори... Всього найкращого Вам! Пишіть,творіть! Хай Муза допомагає Вам! give_rose give_rose give_rose 21
 
Tanita N відповів на коментар Tanita N, 19.11.2019 - 12:05
Дякую, навзаєм🙂🌹
 
Ніна Незламна відповів на коментар Tanita N, 01.01.1970 - 03:00
give_rose give_rose give_rose
 
НАДЕЖДА М., 17.11.2019 - 16:59
12 12 16 16 Цікава історія, Ніно.. Добре, що має щасливий кінець..
Дякую вам за таку величезну роботу для душі! give_rose give_rose give_rose 019 021 sp sty101 tender icon_flower
 
Ніна Незламна відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Дорогенька Надійко,дуже дякую за підтримку. Цю історію розповіла мені героїня поеми...Вона надихнула мене...Звичайно всього не напишеш,те ,що в неї в душі, але мене вразила своєю долею.. І ось не змогла,щоб не написати...
Завжди Вам рада,ще раз дякую! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Юрий Стайер, 17.11.2019 - 15:47
Пісня жінки...ціла поєма))
 
Ніна Незламна відповів на коментар Юрий Стайер, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Так, її життя - це дорога знайти щастя... 23 21 22 22
 

Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Халат
Svitlana_Belyakova: - запашничка
Синонім до слова:  Самозаймання
Genyk: - ВОГНЕЧУДО
Синонім до слова:  Халат
Genyk: - Післякупальник
Синонім до слова:  Ванна
Genyk: - Купальниця
Синонім до слова:  Ванна
Ulcus: - мийня, пінна, катарсисна :)
Знайти несловникові синоніми до слова:  Самозаймання
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ванна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Халат
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Юхниця Євген: - Халат
Синонім до слова:  Мафія
Svitlana_Belyakova: - Досконала банда
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
Зелений Гай: - Копат.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Вовкулаки.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Здирники.
Синонім до слова:  Стукіт
Genyk: - Монотоновідбивач
Знайти несловникові синоніми до слова:  Стукіт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Мафія
Genyk: - Перерозпреділителі
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мафія
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Приятель
Genyk: - Cпілкунчик
Знайти несловникові синоніми до слова:  Приятель
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  тартак
Mattias Genri: - древесный бардак, это - тартак...
Синонім до слова:  казино
Ниро Вульф: - рулеткодром
Синонім до слова:  тартак
Еkатерина: - лісарня - у Карпатах
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Svitlana_Belyakova: - Похилого Віку
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Валерія19: - Реаліст!
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Сергій Риба: - Сутність
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Нові твори