Немов іду по тій стежині,
Де були весни і літа.
Через роки, що сняться нині,
Хоч уже осінь золота.
Пр: Споришева моя, стежино,
Йду до тебе з усіх доріг.
Поверни мені хоч хвилину,
Щоб пройтись по тобі я зміг.
На тобі знав я кожну ямку,
Знав коли зацвітав спориш.
Йшов щовечора і щоранку,
Знову прийду, лише поклич.
Хоч осінь вже в житті моєму,
Та на стежині ще весна.
Я прошу не веди у зиму,
Моя стежино чарівна.
