До нього прізвисько пристало
Давним-давно, із дитячих літ.
На сцені те дитя стояло,
А зал тоді від сміху ліг.
Бо так умів він розказати
Ті гуморески про життя
Й себе на сцені показати,
Зіграти ролі до кінця.
А як йому аплодували
Із залу вдячні глядачі,
На сцену знову викликали,
Щоб прочитав смішні вірші.
Виходив знову і вклонявся,
Декламував, читав на біс..
Роки ішли і час мінявся,
І хлопчик помаленьку ріс.
Він швидко виріс, став дорослим
І має сорок з гаком літ.
Вже й сивина закралась в коси,
А він і далі як артист.
І люблять всі його за вдачу,
За серце щире і просте,
За людяність і вам зазначу:
Він доброту у світ несе.
А ще він має чисту душу
І руки майстра золоті,
Бо що задумав – зробить мусить,
Таким він є у цім житті.
Господар він у своїй хаті
І скрізь встигає, дає лад.
До праці він такий завзятий
І прислухається порад.
А звати Мультика в нас – Ігор,
І прізвище є – Марущак.
Завжди дотепний в нього гумор -
Всім роздає за просто так.
Є люди на світі позитивні з якими легко спілкуватися. Побільше б таких. 
Успіхів в творчості і Вам і гумористу! 
