|
Дорогі мої колеги вчителі. Від усього серця поздоровляю Вас з Міжнародним Днем Вчителя! Бажаю всім вам здоров'я, щастя, творчої наснаги і сімейного благополуччя. Наша, без перебільшення героїчна професія по вихованню і тоді і в це непросте сьогодення реформістських хвиль.
Окремо дорогому серцю педагогічному колективу
Першої гімназії ім. Ушинського м. Сімферополя, який я мав честь, в свій час, очолювати.
Первой гимназии им. Ушинского г. Симферополя
посвящается
Милый взгляд моей школы, сужденной –
Уж березок подросший строй;
Узкий дворик зарей разбуженный –
В будни, в праздники – детский рой.
Все те годы дружили мы с тобой;
Шли сердечностью меря путь;
Жизнью жили прямой и искренней –
Все искали святую суть.
Сеял зерна там человечности
В детских, взрослых людских сердцах.
Что успел, то успел – путь Вечности
У истории на весах.
Кто-то вспомнит, другим в забвении,
Не об этом строка моя –
Здесь, в души кратком откровении,
Благодарность за «те края».
Где товарищей и попутчиков
Я оставил, но не забыл.
К душам не подбирал я ключики –
Жил, служил, пел и был, как был…
Не смотри на меня стоически,
ШКОЛА ЖИЗНИ для многих нас…
Мой ты памятник исторический,
Многоликая ты страна.
Милый взгляд твой, по жизни сужденный,
Не покинет меня теперь –
Жму я руки твои, натружены,
Я люблю Тебя, только верь!
Вчителям
Мої Ви милі, вчителі –
В життя моє, поводирі;
В рожевих ранках сизарі,
А в осінь сиву... журавлі...
Зостався в пам'яті моїй
Змах заклопотаності вій:
„Повинен так, а так не смій!”
Як бігли ми в життя мерщій...
Мої Ви милі, вчителі –
Самопожертва в тій весні.
Надія ваших повелінь
Завжди заставою в мені.
О, білий сум шкільних років,
Небес й Землі святий поріг;
І, серце стукає, покіль –
Ваш біль і сміх, мій біль і сміх...
Мої Ви милі, вчителі –
В життя моє, поводирі;
В рожевих ранках сизарі,
А в осінь сиву... журавлі...
Школа моя,
то колиска моя
Школа моя, то колиска моя
Мови, душі і слова –
Болісно й чутно шле в світ соколят.
Зустріч нас жде ізнову…
О, береги – милий дім і поріг,
Ранніх світань – дороги.
То лист від осені, то білий сніг –
Весни і літо, в ноги…
Школа моя, то колиска моя.
Вчителю мій невтомний –
Серце твоє, що жертовна зоря.
Зошитів лічиш – тони…
Людяність і благородство своє,
Знань без межі і квоти…
Теж наші рідні насправді Ви є,
Вдень і вночі в роботі…
Схожі всі дні, все життя у селі.
Зрання птахи вітають…
Ми ж такі різні – суть Божих велінь,
Ви нас від зла – до раю.
Здрастуй старенька, цеглини твої
Поцілував я,… скроні
Білі вже стали,… в очах розмаїть –
Юності дні бездонні…
Слова признання
Ви пішли за обрій з виднокола,
Та не з серця нашого в краї,
Бо навічно в пам’яті та школа,
Що в очах і досі в нас стоїть…
Ваші чисті відданість і совість
В днях своїх, як приклад, несемо.
Ви дали знання й життєвий досвід,
Стоїте із нами тут, немов…
Наче ось недавно нас журили
За отой невивчений урок…
О, якби чарівна зверхня сила,
В ті часи звела святий місток…
Ми би попросили в Вас прощення
За дитячі пустощі і лінь –
Недалекоглядні у навчанні,
Мало прислухались до велінь.
То ж, відпочивайте в піднебессі,
Завжди пам’ятаємо про Вас –
Хай біжать туди квітучі весни,
Вальс шкільний, признання ці слова…
З Любов’ю
Прозорою, чистою, ранньою
Хвилиною в травах іду;
А в річечці граючись ряскою
Малі каченята пливуть.
І небо над вербами встелене
Хмаринами білими вряд,…
Та й щось очерет мені шерехне…
Зозуля кує на свій лад…
Душа над тріумфами літніми
В обіймах музичності вся
Витає із нотними мітами
Симфоній,… в природи піснях…
Єством своїм чую – цю єдність всю
Господь нам давно дарував,
Щоб в світі це щастя із радістю,
З Любов’ю весь люд зберігав…
ID:
850602
Рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата надходження: 06.10.2019 16:59:51
© дата внесення змiн: 06.10.2019 16:59:51
автор: Променистий менестрель
Вкажіть причину вашої скарги
|
